"Історична Правда" вітає зі святами. ПІСНЯ

Редакція ІП вітає всіх читачів, які хочуть, щоб їх привітали, з Новим роком.

З люб'язного дозволу Тараса Компаніченка даруємо вам бенкетний кант другої половини XVII сторіччя "Пийте, браття, попийте" у виконанні гурту "Хорея Козацька".

Цей твір, створений на Гетьманщині у ненайсприятливішу для життя пересічного громадянина добу Руїни, показує, що українці вміли веселитися і в суворі часи.

Тільки варто пам'ятати, що більше трьох чарок, згаданих у пісні, пити не рекомендується, щоб не опинитися в ситуації "з похмілля восставши".

Ми все ж живемо не в бароковий, а в постіндустріальний час :) І Різдво ще попереду.

Невідомі дотепники, які зробили цей світський рімейк духовного канту Симеона Полоцького "Єгда од Вавілона плін бивший із Сіона" (псалом 125), розпочали пісню з хуліганських рядків "Співаєм, скачем, пляшем, Руками плещем, машем. Всі печалі забивши, Вином ся звеселивши", а закінчили урочистим славослів'ям "Сотвори, Господи, даруй нам, Господи, многая літа!".

Чого всім і бажаємо. Спасибі, що були з нами. Будьмо разом і наступного року.

Дивіться також: "Як козаки Різдво святкували. Не Гоголь"

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.