Помер екс-голова "Всеукраїнського братства ОУН-УПА"

У суботу на 89-му році життя помер колишній голова Всеукраїнського братства ОУН-УПА Михайло Зеленчук.

 

Про це Тиждень.ua повідомив голова братства Богдан Борович.

Зеленчук народився 27 вересня 1924 року в с. Зелена на Надвірнянщині. З 1944 р. брав участь у визвольній боротьбі. Вояк куреня "Бескид" (ройовий, чотовий, бунчужний).

8 травня 1955 р. схоплений НКВД. Засуджений до розстрілу, який був замінений на 25-річне тюремне ув’язнення. Відбув у Мордовії 16 років і 7 місяців.

Організатор створення Всеукраїнського Братства ОУН-УПА Карпатського краю (1990). Член УГС, НРУ, "Меморіалу". Є автором ряду спогадів з часів визвольної боротьби.

3 липня 2012 року на засіданні головної булави Братства ОУН-УПА в Івано-Франківську переобрали голову Братства. Ним став керівник Івано-Франківської обласної організації Конгресу українських націоналістів Богдан Борович.

 

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.