Першому у світі метро - 150 років

Світова історія метро почалася 9 січня 1863 року, коли невеликий паровий потяг вирушив від лондонської станції Паддінгтон, завершивши свій шлях довжиною в 5,5 км на станції Фаррінгдон, де його вже чекали накриті столи для урочистого бенкету.

Про це нагадує Автотревел.

В першу ж добу новий засіб пересування став украй популярним, обслуживши майже 40 тисяч пасажирів.

Півтора століття потому лондонське метро відтворить ту історичну подорож і 13 та 20 січня знову спустить на рейки парові машини.

Лондонський метрополітен переживав пожежі, був бомбосховищем під час Другої світової війни, справлявся з повенями, а сьогодні стає і майданчиком для сучасного мистецтва. Хоча мистецтво, а точніше, прогресивний дизайн з'явилися тут іще до війни - завдяки людям, яких звали Гаррі Бек і Френк Пік.

Пік був транспортним менеджером, однак саме він надавав візуальному стилю метрополітену величезного значення і на початку XX століття залучив художників, які створили один з найбільш впізнаваних у світі логотипів - значок метро, ​​червоний медальйон із синьою поперечиною.

Цей символ із незначними змінами дійшов до наших днів. Бек кілька років потому, в 1931 році, намалював першу схему метро - класику поліграфічного дизайну XX століття.

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.