У ЧЕРВОНОГОРОДСЬКОМУ ЗАМКУ ОБВАЛИЛАСЯ ВЕЖА. Фото

У легендарному Червоногородському замку на Тернопільщині (під селом Нирків Заліщицького району) повністю обвалилася половина правої вежі.

Про це повідомляє 0352.com.ua.

"Ця вежа вже давно була розколота, там тріщина сягала десь 10 см, - зазначив голова Нирківської сільради Іван Безушко. - А тепер через дощі могла просісти земля і частина вежі повністю обвалилася. Якщо дивитися на фронтальну частину веж, то обвалу не помітно, однак якщо підійти ближче, то вже видно і осипане каміння, і лише половину вежі".

 Вежа після обвалу

За його словами, сільрада не могла опікуватися цією пам’яткою, оскільки у 2002 році  вежі було передано у власність Тернопільській єпархії Української автокефальної православної церкви.

"Але вони не є ефективними власниками, - зазначив голова. - За вежами, які залишилися від Червоногородського замку, не доглядали. І маємо результат".

Червоногородський замок - оборонна споруда, у першій половині XIX ст. перебудована на палац. Розташований в урочищі Червоне поблизу села Нирків Заліщицького району Тернопільської області, на пагорбі у петлі річки Джурин.

У Середньовіччя тут було місто Червоної Русі з дерев'яним замком, збудованим руськими князями. Після вигнання Золотої Орди з Поділля місто перейшло у володіння литовських князів Коріатовичів, які відбудували дерев'яний замок (XIV сторіччя). У 1538 році замок знищила спільна експедиція татар і молдован.

Вигляд у 2009 році

Після приєднання Поділля до польської корони (1434) Червоноград став королівським містом. На початку XVII ст. старостою Червоногорода був львівський каштелян Микола Данилович. На той час тут уже був мурований чотирикутний замок з вежами на кутах.

В 1648 році під час Хмельниччини замком оволоділи повстанські загони. 1672-го його здобуло військо турецького султана Магомета IV. Під час турецького панування замок був залишений мешканцями, а після їхнього повернення (1699) стояв розорений.

У 1820 році дві замкові вежі й частину будівлі було розібрано, дві інші вежі та стіни стали частиною спорудженого на замковому фундаменті палацу. Пізніше замість двох "занизьких веж" були збудовані вищі і об'ємніші у неоренесансному стилі.

До Першої світової війни палац мав вишукану терасу в італійському стилі та колонаду з шести кам'яних колон, був оточений великим ландшафтним парком із фонтаном.

 1930-ті роки. Фото: вікі

Під час Першої світової війни палац зазнав значних руйнувань, і його більше не відбудовували. Довершила руйнування Друга світова війна. У 1945 році тут відбувалися напружені бої між польськими силами самооборони, військами НКВД і повстанцями УПА.

Нині збереглися лише значно пошкоджені вежі.

Рештки палацу і весь ландшафтний комплекс вважаються одним з найзагадковіших і найромантичніших замків Тернопільщини.

Як відомо, у 2011 році зруйнувалася Нова (Велика) вежа замку в Кам'янці-Подільському.

Дивіться також інші матеріали за темою "Замки"

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.

Вийти на слід Романа Шухевича. Невдала спроба МГБ

Планів і операцій МГБ із розшуку Романа Шухевича було багато. Але всі вони не мали успіху. І лише 5 березня 1950 року чекісти змогли вистежити його у селі Білогорща поблизу Львова. Того разу йому не вдалося вирватися з оточення. Довелося прийняти останній нерівний бій, в якому Головнокомандувач УПА загинув. Водночас працівники МГБ могли б встановити його місце переховування ще роком-півтора раніше. Але не все пішло так, як вони задумали.

"Троянські вісті". Український Мюнхгаузен та інші помічники більшовицьких людоловів

Як і кого з українських діячів більшовики використовували для спецоперацій на Заході.