У Львові до Дня Перемоги охоронятимуть усі пам'ятники

Правоохоронці Львівщини з 7 травня візьмуть під охорону військові пам'ятники області.

Про це заявив на брифінгу начальник ГУМВС області Олександр Рудяк, передає "Інтерфакс-Україна".

"З 7 травня міліція бере під охорону всі пам'ятники усіх воєн, які можуть стати предметом посягань вандалів", - сказав Рудяк.

За його словами, для цієї цілі виділили 152 правоохоронця і необхідне число техніки.

Також начальник міліції області заявив, що громадський порядок охоронятиме "достатня кількість співробітників міліції", а міліція готова до будь-якого розвитку подій.

"Ми готові до будь-якого розвитку подій і у нас достатньо сил і засобів, щоб протистояти можливим провокаціям. Ми докладемо всіх зусиль, щоб забезпечити спокій галицької громади", - заявив Рудяк.

Крім цього начальник міліції сказав, що поки йому нічого не відомо про те, що до Львова можуть приїхати провокатори з інших міст України.

Як відомо, у 2011 році інформаційна кампанія "за" і "проти" червоних прапорів призвела до масових сутичок між радикальними політичними силами 9 травня у Львові. Одним із організаторів цих сутичок був рух "Русское единство".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.