Спецпроект

Найзнаменитіший музей Франції став майданчиком для битви гросмейстерів

У Луврі проходить міжнародний турнір пам'яті великого шахіста Олександра Альохіна - першого російського чемпіона світу. Наступний етап змагань відбудеться у Санкт-Петербурзі, де в 1914 році почалася його блискуча неперевершена кар'єра. Титул чемпіона ніхто так і не зміг у Альохіна відвоювати. Сьогодні в турнірі на його честь беруть участь нові шахові королі.

Про це повідомляє 1tv.ru.

Шахи - це мистецтво, проголосив Олександр Альохін, четвертий чемпіон світу і перший російський. Тому й вирішили провести Міжнародний турнір на його честь  в музеї. Тут - 10 кращих сучасних шахістів з 7 країн, у тому числі 14-й і 15-й чемпіони світу: Крамник і Ананд, битву стратегій яких особливо чекають.

Альохін єдиний чемпіон світу з шахів, який помер непереможеним. Щоправда, доля іноді ходила проти нього. Син дворянина, слідчий карного розшуку, який отримав від імператора титул гросмейстера, під час революції втік з Петербурга до Парижа. В еміграції продовжив перемагати і переграв знаменитого кубинця Капабланку.

Після перебудови турнір пам'яті Альохіна не проводився жодного разу. А у Франції схожа за масштабом гра була аж у 1994 році. І шанувальники шахів встигли скучити.

Турнір розділений на 2 частини: Париж і Санкт-Петербург, 2 знакових для Альохіна міста. Наступний після Лувру хід - Російський музей. Там пройде заключний етап змагань і буде оголошений переможець.

Теми

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?