Спецпроект

Залишки Будинку Юза перетворять на музей техніки. ФОТО

Депутати розглянули долю колишнього будинку родини Джона Юза, нині - руїн особняка. Одна з пропозицій - зробити в ньому музей техніки.

Про це пише 062.ua.

22 квітня в ході першого читання порядку денного 29-ї сесії донецької міськради було запропоновано реконструювати будівлю по вулиці Клінічній, 1, зробити в ньому музей техніки.

"Необхідно визначити правовий статус цієї будівлі, прийняти його в комунальну власність, відреставрувати. Ми пропонуємо зробити в ньому музей техніки і надати статус історичної пам'ятки міста Донецька ", - повідомив начальник головного управління містобудування та архітектури міськради Станіслав Ващинський.

Будівля має історичну та культурну цінність, підкреслив Ващинський. Нагадавши, що Юз починав будувати будинок за проектом архітектора, запрошеного з Англії. Пізніше будівництво продовжили старші сини Юза. Після від'їзду сім'ї в ньому жив новий керуючий Адам Свіцин.

В 2012 році в Донецьк приїжджали внучаті племінники Джона Юза. Британці побували в місті, який заснував їх двоюрідний прапрадід, і пообіцяли розшукати його могилу.

Дивіться також: "Сталь у степу. Як бельгійці індустріалізували Донбас"

Подвійне життя КҐБіста Заваригіна: чи міг чекіст співпрацювати з ОУН?

Павло Заваригін бореться з українськими повстанцями на Тернопільщині та робить непогану кар'єру. Але в якийсь момент все починає йти не так, і врешті решт чекіст стріляє собі в голову. Збереглися спогади, згідно яких Заваригін насправді став агентом ОУН. Чи не цим пояснюється самогубство?

Як виглядає бункер на випадок ядерної війни під Херсонською ОДА

Це на всіх працівників обкому розраховувалося? — Ні, не на всіх, у разі удару рятується тільки керівництво. Вони спускаються в бункер, а решта гинуть.

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Два рукостискання до Грушевського. Моя зустріч з Надією Суровцовою

«Знаєте, у нас мешкає одна жінка… Вона може вам допомогти… Вона знає все… Якщо ви не боїтеся…» Я до сих пір пам’ятаю своє щире здивування. Чого б я мала боятися?!"