Оголошено конкурс студентських робіт про визвольний рух. Премія - 3000

Оголошено конкурс студентських досліджень про визвольний рух в Україні 1920-1950 років.

До розгляду прийматимуть роботи про повстанський рух на Наддніпрянщині у 1920-х роках, селянський опір колективізації, ідеологію та програми українського націоналізму в 1920-1950-х років, чільних постатей ОУН та УПА цього періоду, діяльність окремих структурних одиниць ОУН і УПА, а також повсякденне життя підпільників та повстанців.

Організатори конкурсу — Інститут суспільних досліджень, Центр досліджень визвольного руху, Центр історії державотворення України в ХХ столітті НаУКМА та Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Конкурс проводять для сприяння розвитку студентських наукових досліджень українського визвольного руху. Передбачено три премії для переможців: за найкращу роботу — 3 000 грн та дві премії по 1 000 грн, а також подарункові комплекти наукових видань із зазначеної тематики.

Заявки на участь приймають до 31 травня. Автори заявок, які отримають підтвердження на участь у конкурсі, до 15 вересня готують дослідження у вигляді наукової статті на 12-20 сторінок. До 1 жовтня конкурсна комісія  розгляне роботи та повідомить учасникам дату, місце оголошення результатів та відзначення переможців.

До конкурсної комісії входять: к. і. н. Володимир В’ятрович, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху, директор наукового центру при Національному університеті "Києво-Могилянська академія"; к. і. н. Володимир Панченко, директор Інституту суспільних досліджень; к. і. н. Олег Репан, доцент Дніпропетровського університету імені Олеся Гончара; д. і. н. Іван Патриляк, доцент Київського націонаьного університету імені Тараса Шевченка; Руслан Забілий, директор Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького".

Детальніше про умови конкурсу читайте на сайті ЦДВР.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?