Спецпроект

У київському планетарії відкривається Музей історії моди

18 червня у київському планетарії відкривається виставка Музей історії моди - це приватна колекція старовинного дамського одягу і аксесуарів.

Про це пише korrespondent.net.

Музей історії моди - це унікальна колекція з майже тисячі предметів, зібрана киянкою Мариною Івановою за 30 років. Дата народження найповажнішого експоната - 1800 рік, повідомили організатори виставки.

На 500 квадратних метрах буде показано майже 80 модних ансамблів, що колись належали європейським світським дамам позаминулого століття: бальні сукні, накидки для відвідування опери, візитні туалети, весільні вбрання, прогулянкові костюми та інше. Всього протягом дня аристократки міняли туалети шість разів. Крім того, до кожного вбрання додавалися аксесуари - сумочки (срібні, вишиті, бісерні), рукавички, туфлі Попелюшкиного розміру (найбільш ходовий розмір взуття у 19-му столітті був 34 і 35), парасольки від сонця, химерні капелюхи і багато іншого, - все це теж можна побачити на виставці.

Виставка цієї колекції проходить у Києві далеко не вперше, однак колекція постійно поповнюється новими раритетами. Так, за словами організаторів, вперше буде продемонстровано 6 стендів з нижньою білизною, яке ховалося під сукнями європейських модниць майже двісті років тому, а сьогодні виставлено для загального огляду - мереживні панталони, бюстгальтер, корсет, нижні спідниці, сорочки, пеньюари ... - всього до 12 предметів одягу.

Теми

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.