Спецпроект

Музей пропонує фінам прийняти у себе виставку картин Приймаченко

Національний музей українського народного декоративного мистецтва запропонував компанії Marimekko, яку звинуватили у плагіаті однієї з картин Марії Приймаченко, організувати у Фінляндії виставку картин української художниці.

Про це в інтерв'ю газеті "День" заявила генеральний директор музею Адріана Вялець.

"Ми можемо дати близько 100 робіт, хоча в музеї зберігається 650 робіт, - зазначила Вялець. - Але чи захоче дизайнерська фірма, яка потрапила у такий скандал, ще й пропагувати творчість Марії Приймаченко? А у нас немає коштів, щоб профінансувати таку виставку у Фінляндії".

Організація подібної виставки - це був би крок назустріч одне одному, і захід користувався б у Фінляндії успіхом, підкреслила директор музею.

За її словами, українська сторона повинна захищати авторські права на "твір, який створено в Україні українським автором".

"Створена 1961 року робота Марії Приймаченко "Щур у дорозі" зберігається в колекції нашого музею, - заявила Вялець. - Усі авторські та суміжні права належать спадкоємцям Приймаченко. А право публікації і виготовлення сувенірної продукції зберігається за музеєм згідно з положенням "Про музейний фонд України", що було затверджено Кабінетом Міністрів"

За дорученням музею, цією справою займуться українські юристи. При цьому Вялець зазначила, що не знає, як поведуть себе у цьому випадку онуки Марії Приймаченко.

"Хай би цей малюнок залишився і на фюзеляжі літака, і на інших матеріалах, які вони випустили, але треба, щоб було відновлено авторське право української художниці", - додала директор музею.

Ліворуч - 1961, праворуч - 2007

Нагадаємо, фінські журналісти виявили, що один із фірмових узорів компанії Marimekko (фінський виробник і продавець одягу й товарів для дому), запроваджений у виробництво з 2007-го, майже повністю ідентичний картині 1960-х років української художниці Марії Приймаченко.

Дизайнер компанії Крістіна Ізола і сама компанія Marimekko зізнались у плагіаті і вибачились. Компанія FinnAir, один із літаків якої був прикрашений цим узором, планує замалювати його. Тим часом на хвилі скандалу творчість Приймаченко стала популярною у країні. У фінській вікіпедії вже з'явилася сторінка про художницю.

Марія При[й]маченко (1909-1997) —  українська художниця, працювала переважно в жанрі "наївного мистецтва". Все життя прожила в селі Болотня Іванківського району Київської області.

Лауреат Шевченківської премії (1966), заслужений діяч мистецтв УРСР, народна художниця України. 2009 рік рішенням ЮНЕСКО було визнано роком Марії Приймаченко.

У 1937 році її роботи демонструвалися на Світовій виставці в Парижі, після чого художниця стала відомою і за кордоном. Пабло Пікассо нібито називав твори Приймаченко "Прекрасними роботами геніальної жінки".

Гомельська офіцерська сотня: союзник чи ворог української держави?

1 березня 1918 року Гомель зайняли німецькі війська відповідно до Берестейського договору, а через кілька днів він був переданий разом з повітом до Української Народної Республіки. За тиждень до вступу німців Гомельський революційний комітет та Поліський комітет РКП(б) терміново евакуювались на схід.

Бандера і спорт: вболівав за «Мюнхен-1860», грав у баскетбол, обожнював лижі

Про життя Степана Бандери відомо чимало – що про український період і діяльність тут, що про польське та німецьке ув’язнення та життя в еміграції. Одна з частин біографії провідника, яка не має належного дослідження й бодай однієї цільної статті, – зацікавлення Бандерою спортом. Більшість історій вже обросла легендами та міфами. Що не дивно, коли мова йде про таку постать.

Як наші Казань брали. Українське військо в Татарстані

«Скоро всіх набралося до 3000 добре озброєних українців, при 3-х гарматах, які притягли українці гарматники другого запасового дивізіону… Коли всі зібралися коло штабу округи, то пред'явили кацапам ультиматум, що, як через півгодини не випустять заарештованих українців, то розіб'ють все місто. Кацапи, налякані відвагою українців, зараз звільнили голову й представників»

Як працює «Історична правда з Вахтангом Кіпіані»

Володимир Молодій працював у «Історичній правді» журналістом і сценаристом з 2015 по 2019 рік, а програма існує вже понад сім років. Для MediaLab він поговорив із Вахтангом Кіпіані та командою про появу програми, зміну форматів, напрацювання підходів до роботи з історичними сюжетами, пошук локацій, реквізиту та акторів для зйомок. Всі ці завдання можна вирішити маючи мотивацію та розуміння місії проєкту.