Спецпроект

Ізраїльський мільярдер підтримав британський музей

Ізраїльський корабельний магнат і мільярдер Еяль Офер пожертвував 10 млн фунтів стерлінгів (15,2 млн доларів) відомому лондонському музею сучасного мистецтва - Tate.

Про це пише jn.com.ua.

Його кошти допомогли фінансувати найбільше розширення музею за його 13-річну історію.

Подарунок від Фонду Еяля Офера продовжує традицію сім'ї з підтримки британських культурних та освітніх установ, закладену його батьком, Семмі Офером.

Надані кошти допоможуть придбати і обладнати нову будівлю, яка збільшить розміри музейної експозиції на 60 відсотків. У новій структурі будуть розміщені роботи сучасного візуального мистецтва, такі як фотографії та перформанси.

"Приємно бачити, що подібна видатна благодійність продовжується з покоління в покоління", - зазначив Ніколас Серота, директор Tate. - Щедрість Еяля Офера і його сім'ї допоможе перетворити Tate Modern дійсно в музей двадцять першого століття ".

63-річний Офер - числиться другим у списку найбагатших людей Ізраїлю, його статки оцінюються в 5,9 млрд. доларів, відповідно до рейтингу мільярдерів агентства Bloomberg. Зі своїм молодшим братом він володіє однією з найбільших судноплавних компаній у світі - Sammy Ofer Group Monaco.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.