Спецпроект

В Ризі безкоштовно катають на музейній дрезині

На честь 94-річчя латвійської залізниці в понеділок, 5 серпня, Музей історії Латвійської залізниці (Latvijas Dzelzceļa vēstures muzejs) відкрито для відвідування абсолютно безкоштовно, при цьому відвідувачам запропоновано особливу програму.

Про це пише reitingi.lv.

Відвідувачі музею зможуть:

- Проїхати на рейковому велосипеді по віртуально "оновленій" залізничній лінії Рига-Ерглі;

- Прокотитися на ручний дрезині;

- Побувати на індивідуальних екскурсіях, які розпочнуться о 11:00, 13:00 і 15:00 з можливістю оглянути історичні вагони (у тому числі вироблений в 1925 році на заводі Fenikss в Ризі пасажирський вагон третього класу) зсередини, чого не можна зробити в інші дні.

Відвідувачі також зможуть піднятися "на борт" парового локомотива L312; електропоїзда Er2 і побувати у вагоні для перевезення ув'язнених.

Музей знаходиться в Ризі, на бульварі Узварас, 2 А. Час роботи музею: з 10 ранку до 17 вечора.

Теми

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.