Вас запрошують обговорити Концепцію про доступ до архівів КГБ

Центр досліджень визвольного руху запрошує істориків, дослідників, архівістів та всіх охочих долучитися до обговорення Концепції забезпечення відкритого доступу до документів з архівів комуністичних спецслужб.

Запропонована Концепція – фактично перший системний документ щодо доступу до документів радянських спецслужб, повідомляє прес-служба ЦДВР.

Документ містить аналіз поточної ситуації; огляд проблем та їх причин; порівняльний аналіз законодавства та практик його застосування в країнах Східної Європи, а також, що особливо важливо, – бачення та рекомендації щодо тих кроків, які слід вжити задля забезпечення вільного доступу до документів.

Головними висновками та рекомендаціями, які пропонує Концепція, є розробка спеціального закону, який врегульовував би питання доступу до документів радянських спецслужб та створення єдиної спеціалізованої установи – Центрального державного архіву – для зберігання таких документів та забезпечення доступу до них.

"Фактично всі країни Східної Європи мають спеціальне законодавство, яке регламентує порядок доступу та опрацювання документів радянських спецслужб. Це дало змогу їм змогу відмовитися від тоталітаризму та наблизитися до демократичних цінностей життя", — зазначив експерт ЦДВР із доступу до архівів Ігор Кулик.

Наразі триває робота над удосконаленням проекту.

Усі охочі мають можливість ознайомитися з проектом Концепції на сайті ЦДВР і надіслати свої пропозиції на електронну пошту – dostup@cdvr.org.ua.

Восени у Києві відбудеться офіційна презентація Концепції із залученням широкого кола учасників: парламентарів, істориків, архівістів та дослідників.

Концепцію підготовлено в рамках проекту "Знати як: розробка Концепції забезпечення відкритого доступу до архівів карально-репресивних органів СРСР" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

Дивіться також інші матеріали за темою "Архіви"

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.