Спецпроект

Кембридж запускає свій сайт про Шевченка

До 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, яке святкуватимуть у 2014-му році, українські студії Кембриджського університету запустять сайт Shevchenko2014.org.

Про це пише prostir.museum.

Ресурс запрацює 1 жовтня.

Він "буде надавати відвідувачам швидкий доступ до оголошень заходів, пов’язаних із відзначенням 200-річчя від дня народження Шевченка у всьому світі, з датами, місцями проведення подій та іншою інформацією", – пояснюють організатори.

До роботи проекту можуть долучитися всі охочі. Достатньо надіслати англійською мовою новини та анонси, які стосуються святкування річниці народження поета.

Мейли потрібно надсилати у відділ славістики Кембриджу (slavon@hermes.cam.ac.uk).

Міф про 9 травня. Коли закінчилась війна?

Вдень 9 травня мені зателефонули з Москви і повідомили, що вся документація про капітуляцію німецько-фашистської Німеччини отримана і вручена Верховному Головнокомандувачу. Отже, закінчилася кровопролитна війна. Фашистська Німеччина та її союзники були остаточно розгромлені. /Жуков Г. К. "Воспоминания и размышления"/

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.