Червоно-чорні прапори не заборонені на стадіонах - представник FARE

FARE - партнер УЄФА з моніторингу футбольних матчів - не забороняє приносити прапор бандерівського крила ОУН на стадіони, а стюарди матчів не повинні його вилучати.

Про це в інтерв'ю "Історичній Правді" сказав координатор освітніх проектів FARE у Східній Європі Павло Клименко.

"Ми не повідомили [у звітах FARE для УЄФА і ФІФА - ІП] про ці прапори і портрети [Шухевича і Бандери] жодного разу, - зазначив координатор. - На українських стадіонах про них доповідати нема сенсу".

За словами Клименка, прапор ОУН і портрети Шухевича і Бандери включені FARE у перелік расистських і дискримінаційних символів через те, що поруч із цими банерами занадто часто вивішується символіка нацистів та лунають дискримінаційні вислови.

"Включення цих символів у перелік - це результат моніторингу, - зазначив координатор. - Воно базується не на історичній оцінці, а на практиці застосування. Навряд чи ми приберемо з переліку прапор ОУН і портрети її лідерів, якщо люди на секторах не перестануть "зігувати" з ними та вішати кельтські хрести".

Представник FARE наголосив, що згаданий перелік - це не список "заборонених символів", а освітній посібник, який звертає увагу на можливі ознаки дискримінаційних проявів на трибунах.

Він додав, що стюарди не повинні вилучати червоно-чорні прапори у вболівальників.

"Ми взагалі не маємо права нічого забороняти і не хочемо цього робити. А на місцях у стюардів буває багато перегибів, - зазначив Клименко. - Ми намагаємось проводити для них тренінги, але це здебільшого важко - вони часто зміняються та формально підходять до своєї роботи".

Координатор FARE підкреслив, що організація не називає ОУН та її лідерів "ані фашистами, ані нацистами".

Як відомо, 27 вересня Міжнародна федерація футболу (ФІФА) застосувала санкції щодо українських вболівальників після матчу Україна – Сан-Марино.

Санкції були застосовані за використання частиною фанатів піротехніки, неонацистських символів і гербу дивізії "Галичина", однак у медіа поширилася неправдива інформація, нібито причина санкцій - прапор ОУН.

При цьому виявилося, що у перелік образливих та расистських символів у буклеті організації "Футбол проти расизму в Європі" (FARE) справді включено червоно-чорний прапор ОУН (бандерівської), портрети Степана Бандери та Романа Шухевича і герб дивізії СС "Галичина".

Історична Правда

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.