Спецпроект

Пенсіонер перетворив колекцію ретрокомп'ютерів на музей

Перші в світі дискети, мишки з 80-х, старі клавіатури і найдавніші комп'ютери - у домашньому музеї пенсіонера з Латвії можна зустріти й не таке.

Про це пише lifenews.ru.

Пристрасний збирач ретротехніки Михайло Бабьонишев із задоволенням пускає в святая святих відвідувачів і розповідає про історію придбання девайсів: "Ось радянська мишка з залізною кулькою - називається "графічний маніпулятор. Гучна при роботі і досить важка - такі мишки випускали на початку 80-х. А ось перша Восьмидюймова дискета - майже півстоліття тому на таку можна було записати всього 80 кілобайт інформації".

В музеї також можна побачити перші клавіатури, ігрові приставки і, звичайно, ретрокомпьютери. Всього їх у нього 240.

Свій перший комп'ютер, "Кристу", Михайло купив за 510 радянських рублів, коли його місячна зарплата інженера становила всього 120. На ньому й осягав ази комп'ютерної грамоти. А коли вийшов на пенсію, вирішив, що історія прогресу не повинна бути забута, і відкрив музей у власному будинку.

Найчастіше в Сигулду заглядають школярі й туристи. Всі екскурсії Михайло проводить сам і грошей за перегляд не бере. Хоча від фінансової допомоги не відмовився б. У його мріях - перенести музей у спеціальне приміщення. Але поки такі витрати пенсіонеру не потягнути.

Такі ретромузеі в сучасному світі набирають все більшої популярності. У світі їх зараз налічуються десятки.

Теми

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.