Спецпроект

Цінності з маєтку Пшонки передали в музей

Активісти Правого сектору передали в Національний художній музей України цінності з дому екс-генпрокурора України Віктора Пшонки.

Про це повідомляє Інтерфакс.

Під час цієї передачі був присутній міністр культури України Євген Нищук. Активісти передали на зберігання ікони, картини, монети та інші предмети мистецтва, знайдені в особняку в селі Гореничі Київської області.

Нищук зазначив, що деякі цінності у будинку Пшонки раніше зберігалися в українських музеях, і ще потрібно розібратися, яким чином вони потрапили в особняк колишнього глави ГПУ.

Серед іншого в Національний художній музей передали такі книги як "Тріодь цвітна" (видана в 1604 році в Москві), "Творения Иоанна Златоуста" (18-те століття), Напрестольне Євангеліє (видане в 1862 році в Москве).

Заступник генерального директора музею Марина Скирда повідомила, що передане майно разом з сотнями цінностей, знайдених в "Межигір'ї", виставлять у вигляді експозиції.

У Національному художньому музеї, за її словами, ці цінності будуть зберігатися тимчасово. Скирда зазначила, що це установа здатна забезпечити необхідні умови зберігання та безпеку цих предметів.

Як відомо, наприкінці лютого активисти зайняли особняк Віктора Пшонки, виявивши там велика кількість ювелірних виробів, стародавніх ікон, Євангелій, мощей Святих, дорогих творів мистецтва та інших цінностей.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.