Помер легендарний французький історик Середньовіччя

Французький історик, фахівець із Середньовіччя Жак Ле Гофф помер сьогодні в Парижі на 91-му році життя.

Він був одним із засновників "Нової історичної науки", прихильником концепції "тотальної історії" і представником молодшого покоління "школи" Анналів", нагадує Радіо Свобода.
 
Ле Гофф народився 1 січня 1924 року в Тулоні. Багато років був одним із керівників академічного ревю "Аннали. Історія. Соціальні науки", написав багато книг, навчальних посібників з історії.

Його перша монографія - "Інтелектуали в Середньовіччя" - вийшла в 1956 році.

Серед робіт Жака Ле Гоффа, перекладених десятками мов - "Цивілізація середньовічного Заходу", "Інше Середньовіччя", "Народження Європи", "Герої і чудеса Середніх віків", біографії Людовика Святого і Франциска Ассизького.
 
У 1987 році Ле Гофф став лауреатом Гран-прі Франції з історії. У 1991-му отримав золоту медаль Національного центру наукових досліджень (CNRS), а в 1997-му - Орден Мистецтв і Літератури.
 
Про смерть Жака Ле Гоффа сповістили представники його родини. Про дату і місце прощальної церемонії наразі не повідомляється.

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.