ПОМЕР ЕДУАРД ШЕВАРДНАДЗЕ. Додані ФОТО

Колишній міністр закордонних справ СРСР, а згодом президент Грузії Едуард Шеварднадзе помер на 87-му році життя.

Про це повідомляє BBC.

Помічниця Шеварднадзе Марина Давіташвілі повідомила, що він помер у понеділок у лікарні в Тбілісі після довгої хвороби.

Едуард Шеварднадзе народився в 1928 році в Ланчхутському районі Грузії в багатодітній сім'ї вчителя російської мови та літератури і з 10 років підробляв листоношею.

З відзнакою закінчив медичний технікум і вступив до інституту без іспитів, але отримав пропозицію очолити комсомольську організацію і надав перевагу політичній кар'єрі.

Міністр закордонних справ СРСР Едуард Шеварднадзе (праворуч) і держсекретар США Джеймс Бейкер

Дослужившись до першого секретаря Тбіліського міськкому, 44-річний Шеварднадзе в 1972 році очолив парторганізацію Грузинської РСР, а незабаром - і всю республіку.

У 1970-х роках керівник Грузії близько зійшовся з "територіальним" сусідом, першим секретарем Ставропольського (Російська СФРР) крайкому партії Михайлом Горбачовим.

Із головою Державної ради Куби Фіделем Кастро

Через 2,5 місяця після приходу до влади (1985 рік) Горбачов викликав Шеварднадзе до Москви і запропонував йому стати міністром закордонних справ. Головою МЗС СРСР Шеварднадзе був до 1990 року. У 1985-1990 рр. був членом Політбюро ЦК (Центрального комітету) Компартії СРСР.

Із прем'єр-міністром Великої Британії Марґарет Тетчер

Після розпаду СРСР і повалення режиму Звіада Гамсахурдіа грузинські політичні сили запропонували колишньому радянському чиновнику знову очолити республіку, тепер уже незалежну.

 Громадянська війна часів Гамсахурдіа

Двічі - у листопаді 1995-го і в квітні 2000 року - Едуард Шеварднадзе з великою перевагою вигравав президентські вибори.

Він керував країною до 2003 року і був усунутий із посади внаслідок "Революції троянд". Його наступником став Михеїл Саакашвілі.

 Всі фото: РІА Новості

Після революції Шеварднадзе залишився у Грузії, жив у маєтку в Тбілісі.

Дивіться також інші матеріали за темою "Грузія"

Перший Всеукраїнський Собор УАПЦ, 5-6 червня 1990 р.

Як установа божественна, Церква незмінно і недвозначно виявляє свою сутність у соборній свідомості своїх членів, натхнених Святим Духом. «Бо зволилося Духові Святому і нам» - так владно висловлює перший Апостольський Собор в Єрусалимі свою постанову.

Пам’ять про війну: дискурс демократії та дискурс тоталітаризму

Сьогодні неспокутуваний злочин комунізму повертається примарою нового світового конфлікту. Тому конфлікт історичних пам'ятей має не лише політико-ідеологічну, а перед усім, етичну природу і пов'язаний із нерозкаяністю за злочини комунізму. Отож, хай із сьогоднішнім ювілейним ушануванням жертв Другої світової війни прийде до нас усвідомлення що тоталітарне будяччя проросло на нашому полі не випадково. У Ялті 1945-го знесилене людство залишило ті зерна. Наше завдання сьогодні те будяччя виполоти.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.