В Литві сперечаються, чи садити у клітку скульптуру радянських солдатів

Вільнюський архітектор Аудрюс Амбрасас запропонував нестандартний для прихильників і противників радянської спадщини компроміс щодо скульптур Зеленого моста. Одна з них являє собою статую двох радянських солдатів.

Він створив проект, за яким скульптури були б укладені в металеві конструкції - своєрідні клітини, які символізували б "дистанціювання литовського суспільства від радянського минулого", повідомляє Європейська правда із посиланням на BBC.

Фахівці з охорони культурної та історичної спадщини, неодноразово виступали за збереження скульптур Зеленого моста, схвалили таку ініціативу архітектора.

Проте в департаменті розвитку міста  художній перформанс архітектора не зрозуміли і навіть угледіли в ньому політичне підгрунтя.

Зелений міст у Вільнюсі прикрашений чотирма статуями - "Сільське господарство", "Промисловість та будівництво" (на фото), "На сторожі миру" і "Учнівська молодь"

"Люди з департаменту розвитку міста, які погоджують такі дозволи, виразно показують нагору", - Амбрасас натякає, що реалізувати його художній перформанс заборонив особисто мер Вільнюса Артурас Зуокас.

"Ми не бачимо можливості здійснювати ідеї, які служать підставою для провокацій і сварять громадськість, - зазначив мер. - Я вважаю, що мистецтво має об'єднувати людей. Недаремно лауреат Нобелівської премії, письменник і філософ [Альбер] Камю говорив, що основна функція мистецтва - об'єднувати народи, а не налаштовувати їх один проти одного".

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.