Палацовий комплекс у Петергофі видали за маєток Порошенка. ФОТО

"...Після поста з фоткою Петергофа мені стало реально страшно. Спочатку було смішно, а тепер страшно. Критичне мислення у деяких наших людей геть відсутнє, вони повірять будь-чому, що вкидають в інтернет".

Користувач Facebook Антон Ходза вивісив фотографію парко-палацового комплексу "Петергоф" (XVIII-XIX сторіччя) під Санкт-Петербургом (РФ), назвавши музей-заповідник резиденцією президента України Петра Порошенка.

"Кум скинув фотку палаца Порошенка з висоти пташиного польоту", - обурився користувач.

Допис Годзи перепостили 250 користувачів, деякі підтримали обурення троля. Але більшість змогла упізнати Петергоф.

кум скинул фотку дворца Порошенко с высоты птичьего полетауууууу буржуй(((((

Posted by Антон Ходза on Friday, 9 October 2015

Пізніше Ходза написав, що вражений, наскільки користувачі соціальних мереж довіряють будь-якій інформації в інтернеті.

"Після поста з фоткою Петергофа мені стало реально страшно. Спочатку було смішно, а тепер страшно, - написав користувач. - Критичне мислення у деяких наших людей геть відсутнє".

Він назвав таких людей легкою здобиччю для "російських іпсошників" [ІПсО - інформаційно-психологічні операції - ІП].

"Будь-яку хурму з легкістю вкинути можуть і люди будуть вірити. І вкидають. Кожен день. Тисячі репостів, - зазначив Ходза. -
З цим потрібно щось робити. Освітні програми якісь. Поки ще не придумав. Але з людьми потрібно працювати".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.