Спецпроект

НАУКОВЦІ УТОЧНИЛИ КІЛЬКІСТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ

Від штучного голоду 1932-33 років і його прямих наслідків загинуло біля 4 мільйонів українців.

Точну цифру встановити важко, адже сталінський режим знищував документи про смертність і репресії, передає Радіо Свобода.

Відповідно до висновків спільного дослідження Інституту демографії та соціальних досліджень імені Птухи НАН України та американських науковців, протягом 1932-1934 років від організованого радянською владою голоду померло 3,9 мільйона громадян УСРР.

Це 13% тодішнього населення республіки. Саме ця цифра, на переконання науковців, є найбільш достовірною і визнаною серед наукової спільноти.

Провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень Наталія Левчук пояснює, що в дослідження включили 1934 рік, тому що підвищений рівень смертності від голоду спостерігався аж до того часу.

"3,9 мільйона осіб –  це ті, хто не помер би, якби не було голоду", — додає науковець.  Левову частку цієї кількості — понад 3,5 мільйони осіб — складають селяни. Ще майже 300 тис. — жителі міст.

Демографи підкреслюють моторошний факт: майже 25% загиблих від Голодомору — це діти до 10 років. А понад 600 тисяч малюків не народилося.

Найбільше смертей, згідно з дослідженням, припало на Київщину й Харківщину — по мільйону мешканців у кожній області. Найменші втрати понесли Чернігівська та Донецька області.  

 "Специфіка голоду в Україні полягає в тому, що упродовж короткого періоду часу з березня по серпень 1933 року померла надзвичайно велика кількість людей. За ці 6 місяців померли 2,9 мільйона осіб. Найбільш смертоносним був червень 1933 року, тоді загинули 840 тисяч осіб, тобто по 28 тисяч осіб за добу", — зазначила Левчук.

Її колега, завідувач відділу Інституту демографії та соціальних досліджень Олександр Гладун переконаний, що Голодомор став для України справжньою катастрофою, найбільшою в усьому СРСР:

"Держава просто нищила своє населення. Це та подія, яку можна назвати рукотворною катастрофою, яка планувалася і здійснювалася за підтримки керівництва держави, інакше не може бути.

Загальні втрати населення Радянського Союзу від голоду ми оцінюємо у 8,7 мільйона осіб, причому в абсолютних цифрах найбільші втрати понесла Україна, потім йде Росія, на третьому місці Казахстан".

Натомість, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович вважає, що озвучена дослідниками цифра втрат є не остаточною, а мінімальною.

Адже влада СРСР замітала сліди злочину і знищувала документи, які свідчили про масштаби геноциду. Тому на 100% точну кількість втрат населення України в роки Голодомору ми навряд чи дізнаємося.

Однак, на думку В’ятровича, те, як сучасні українці осмислюють Голодомор, дає привід для оптимізму.

"Важливо те, що 80% українців вважають Голодомор геноцидом. Це свідчить про те, що дедалі більше українців знають свою історію і теза про те, що українське минуле розділяє українців, є безпідставною.

Якщо навіть тема Голодомору здатна нас об’єднати і зробити єдиною нацією. І між іншим, це є свідченням того, що потуги раніше радянської, а тепер російської пропаганди, зазнали повного краху", — сказав В’ятрович.

Дослідники одностайні в тому, що колосальні втрати населення під час Голодомору є причиною демографічних проблем сучасної України.

Нас могло б бути, принаймні, на 4 мільйони більше, якби не радянський геноцид.

І. Б.

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.

Переможний бій Чорних Запорожців під командою латвійця Карліса Броже

"Гаряче було москалям не так від травневого сонця, як від вогню Чорних пластунів та від влучної стрілянини гарматчиків". 30 травня 1920 року відбувся переможний бій "Чорних запорожців" над більшовиками біля села Вербка поблизу Вінниці

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.