В Ліверпулі відкрили пам'ятник The Beatles. ФОТО

На набережній міста Ліверпуль (Британія) з'явилася бронзову скульптура The Beatles, які в 1960-х почали тут свою музичну кар'єру.

Про це повідомляє Tribune із посиланням на агенцію "Франс прес".

"Ліверпульська четвірка" представлена в натуральний зріст і важить 1,2 тонни.

Пам'ятник відкрила сестра Джона Леннона Джулія Бейрд.

Скульптурна композиція виконана за фотографією The Beatles 1963 року.

Зліва направо: Пол Маккартні, Джордж Гаррісон, Рінґо Старр, Джон Леннон

Автор монументу, встановленого на ліверпульській набережній Pier Head - скульптор Енді Едвардс.

Бітлаки :) на зорі кар'єри. Фото, яким надихався автор пам'ятника

Ініціатори встановлення пам'ятника сподіваються, що він стане "ритуальним місцем" для шанувальників творчості "бітлів" і опорною точкою для туристів.

 

Відкриття монументу приурочили до 50-річчя з дня, коли The Beatles відіграли свій останній концерт у рідному місті.

Встановлення пам'ятника профінансував ліверпульський клуб Cavern Club ("Печера"), який 50 років тому відкрив музичний колектив світові.

З 1961-го по 1963 рік The Beatles виступили у клубі 292 рази. Саме там у листопаді 1961 року майбутній продюсер "бітлів" Брайан Епштейн вперше побачив їхній виступ.

 

The Beatles було створено чотирма громадянами Великої Британії в Ліверпулі у 1960 році.

Інше цікаве за темою МУЗИКА

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками