В Інтернеті оприлюднили документи шефа штабу УПА на Закерзонні

Підбірку документів з фондів Галузевого державного архіву СБУ та Архіву Центру досліджень визвольного руху про командира УПА Володимира Павлика-"Ірку" виклали онлайн в Електронному архіві визвольного руху.

Про це повідомляє ЦДВР на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Опубліковані документи дають змогу прослідкувати життєві траєкторії Володимира Павлика - шефа штабу 6-ої (Перемиської) Військової округи УПА "Сян" навесні-влітку 1944 р. Загони УПА цієї округи діяли на українських етнічних землях, які нині у складі Польщі.

 Володимир Павлик

Володимир Павлик народився 1915 року в м. Грац (Австрія). Навчався у Львівські Політехніці та Львівському університеті. Член ОУН з 1934 року. Служив у Карпатській Січі - збройному формуванні Карпатської України (1939), батальйоні "Нахтігалль" (1941).

У березні - грудні 1944 року був заступником командира ВО "Сян" Мирослава Онишкевича - "Ореста" і начальником його штабу під псевдо "Пік", "Ірка".  

В одному із опублікованих документів - свідоцтві про смерть - вказується, що Володимир Павлик помер 2 квітня 1948 р. На той час він утримувався у Північно-східному таборі МВС СРСР (Магадаська область). 

 Володимир Павлик із родиною

Переглянути колекцію документів можна на сайті Електронного архіву українського визвольного руху за посиланням.

І. Б.

Шанс на виживання: Київ у роки Голодомору

У роки Голодомору-геноциду абсолютна більшість українців проживала в сільській місцевості. Комуністичний тоталітарний режим, створюючи умови несумісні з життям, спрямував свій удар насамперед проти українських селян. Репресивна машина одним із механізмів злочину геноциду обрала вилучення всього продовольства, що призвело до масової смертності від голоду.

«Чи можна вважати Голодомор геноцидом?»: транскрипт вебінару Німецько-української комісії істориків

24 вересня 2020 відбувся вебінар Німецько-української комісії істориків під назвою «Чи можна вважати Голодомор геноцидом?». Ця дискусія після її анонсування викликала широке обговорення в Україні.

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».