АНОНС: У Києві відкриється виставка до 125-річчя Євгена Коновальця

14 червня у Національному музеї історії України відкриється виставка до 125 річниці з дня народження Євгена Коновальця – засновника Організації українських націоналістів, одного з визначних борців за незалежність України.

На виставці будуть представлені оригінальні особисті речі Євгена Коновальця та його посмертна маска. Інформаційні стенди ознайомлять з біографією Євгена Коновальця.

Участь у відкритті виставки візьмуть: Віце-прем’єр міністр України Павло Розенко, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, Генеральний Директор Національного музею історії України – Тетяна Сосновська, завідувач відділу НМІУ Музей Української ревоюції 1917 – 1921 років – Олександр Кучерук.

Історична довідка:

Євген Коновалець – одна і найвидатніших постатей української історії ХХ ст., творець і командир найбоєздатнішої військової частини Армії УНР – корпусу Січових стрільців, очільник Української військової організації та голова Організації українських націоналістів.

Є. Коновалець народився 14 червня 1891 р. у Зашкові біля Львова. У 1914 р. був мобілізований офіцером до австро-угорської армії. У боях на горі Маківці у червні 1915 р. потрапив до російського полону.

Після початку революції 1917 р. Є. Коновалець долучився до створення українських військових сил – формації Січових стрільців, основу яких склали галичани та буковинці.

Після поразки Української революції 1917 – 1921 рр Є. Коновалець із колишніх офіцерів Армії УНР та Української Галицької Армії на

західноукраїнських землях, що перебували у складі Польщі, сформував підпільну Українську військову організацію. Яка мала на меті продовжувати боротьбу з окупантами. У 1929 р. він став одним із засновників та очолив Організацію українських націоналістів. Не маючи змоги нейтралізувати небезпечного опонента, Кремль, руками свого агента Павла Судоплатова знищив Євгена Коновальця в Роттердамі 23 травня 1938 р.

125-та річниця з дня народження Євгена Коновальця відзначається на державному рівні у відповідності до Постанови Верховної Ради України від 25.11.2015 "Про відзначення 125-річчя з дня народження Євгена Коновальця" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 "Про утворення Організаційного комітету та затвердження плану заходів з підготовки та відзначення 125-річчя від дня народження Євгена Коновальця".

14 червня 2016 року, о 14.00

Місце: Національний музей історії України (м. Київ, вул. Володимирська, 2).

Вхід вільний.

Виставка організована за участі: Міністерства культури України, Національного музею історії України – Музей української революції 1917-1921 рр., Фундації ім. Олега Ольжича, Українського інституту національної пам’яті.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.