Спецпроект

Сейм хоче встановити 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду на Волині (ВІДЕО)

Польський Сейм хоче встановити 11 липня Національним днем пам’яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами проти мешканців Другої Речі Посполитої, тобто міжвоєнної Польщі.

Про це повідомляє Мультимедійний портал українців Польщі PROstir.pl

Саме такі формулювання містяться в тексті резолюції щодо Волинської трагедії. У вівторок, 19 липня текст пройшов перше читання на парламентських комісіях зв’язку з поляками за кордоном та культури і засобів масової інформації.

Основою резолюції став проект правлячої партії "Право і справедливість". Після прийняття поправок проект наголошує, що злочин мав місце у 1943—1945 роках.

Водночас парламентарії підкреслюють, що під час Другої світової війни на цій території зіткнулися два тоталітаризми — Третій Райх і Совєтський Союз. Дії цих країн сприяли розпалюванню ненависті щодо етнічних і релігійних меншин.

У проекті читаємо про невдалі спроби порозуміння між українськими організаціями та представниками польської підпільної держави.

У резолюції мова про те, що липень 1943 року став апогеєм хвилі злочинів, скоєних ОУН, УПА і СС Галичина. В результаті, як окреслює польський Сейм, геноциду в 1943—1945 роки було вбито більше ста тисяч громадян Речі Посполитої.

Польський Сейм також висловлює визнання польським формуванням, у тому числі армії, яка захищала мирних жителів.

 

Також підкреслюється роль кресов’ян, що протягом багатьох десятиліть "вимагали правди про геноцид", керуючись лозунгом "Не помсти, але пам’яті вимагають жертви".

Об’єднані комісії протягом першого читання вказали, що в 1943—45 роках загинули представники інших національностей, а також українці, "які стали на захист жертв". Парламент висловив їм свою вдячність і закликав президента вшанувати цих людей державними нагородами.

Також наголошено, що пам’ятаючи про злочини українських націоналістів, не може мовчати і "релятивізувати польську відповідь", у результаті якої загинули цивільні українці.

У резолюції висловлюється солідарність з Україною, яка бореться з зовнішнім агресором за територіальну цілісність. Підкреслюється, що єдиною істинною дорогою є шлях до примирення.

Друге читання резолюції відбудеться завтра, у середу, 20 липня.

За резолюцію має проголосувати Сейм на пленарному засіданні. Теперішнє засідання, від 19 до 22 липня, є останнім засіданням Сейму перед канікулами.

Відео дискусії (польською мовою) доступне тут:

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.