Спецпроект

Електронна база даних надає інформацію про майже 15 тисяч українських іммігрантів до Канади

На сайті Бібліотеки та архіву Канади діє база даних "Українські іммігранти 1891—1930".

База даних надає доступ до інформації про 14 793-х українських іммігрантів, які прибули до Канади протягом 1891—1930 років.

Імена взято з таких джерел:

  • Списки пасажирів, які зберігаються в Бібліотеці та архіві Канади — фонди канадських портів Галіфакс і Нова Шотландія, Монреаль і Квебек; Сент-Джон і Нью-Брансвік, а також американських портів Нью-Йорка, штат Нью-Йорк і Портленд, штат Мен. Ці списки впорядкував та ввів у базу Волтер Заячковський (Walter Zayachkowski, 1930—2012).

          Оригінали самих документів теж доступні на сайті в цифровій формі.

  • Записи про перших українських поселенців і та родин піонерів у Канаді, зібраних істориком, журналістом і державним службовцем д-ром Володимиром-Юліаном Кайє (Vladimir Julian Kaye, 1896–1976), автором низки книжок, зокрема: "Early Ukrainian Settlements in Canada, 1895–1900"; "Dictionary of Ukrainian Canadian Biography: Pioneer Settlers of Manitoba, 1891-1900" і "Dictionary of Ukrainian Canadian Biography of Pioneer Settlers of Alberta, 1891–1900".

Пошук по базі можна здійснювати за такими параметрами:

  • Ключове слово (порт, професія, громадянство тощо);
  • Прізвище;
  • Ім’я (імена);
  • Корабель, на якому прибув іммігрант;
  • Рік імміграції;

Пан Заячковський також впорядкував імена, знайдені у серії видань під назвою "Морські записи: зошити" ("Sailing Records: Note Books") у фонді Володимира-Юліана Кайє. Ці імена також ввійшли до бази.

Заячковський включив до свого переліку варіанти як прізвищ, так й імен, ґрунтуючись на своєму знанні українських імен та своїх пошуках в інших джерелах.

Вміст бази даних подається мовою оригіналу без перекладу. Перейти до бази даних можна за лінком.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?