Метро "Петрівка" нарешті декомунізують

Комісія з питань найменувань Київради прийняла рішення про перейменування станції метро "Петрівка" на станцію "Почайна".

Про це повідомляє засновник ГО "Громадський рух Почайна" Аннабелла Моріна на своїй сторінці в Facebook. Наступний етап – двомісячне громадське обговорення на сайті Київради. Після цього сесія цього органу самоврядування столиці має затвердити це рішення голосуванням.

 Петрівка-Поділ. Поштова площа на Подолі, який у 1920-30 роках був переіменований на честь Григорія Петровського

Нагадуємо, у 1920-30 роках Києво-Поділ був перейменований на честь Григорія Петровського. Також на його честь була названа залізнична станція, ім’ям якої у грудні 1980 року була названа нова станція київського метро, що розташована поруч.

Григорій Петровський (1878-1958), голова Всеукраїнського центрального виконавчого комітету у 1920-38 роках, один з провідників більшовизму в Україні. Формально очолював УРСР під час Голодомору.

19 травня 2016 року Верховна Рада в рамках декомунізації змінила назву міста з Дніпропетровська на Дніпро. За відповідне рішення на засіданні проголосували 247 депутатів.  

Усі публікації за темою ДЕКОМУНІЗАЦІЯ

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.