Спецпроект

Перше зібрання експертів Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" відбулося в Києві

7-8 лютого 2017 року, у Києві, Україна, відбулося перше зібрання експертів з питань історії, пам’яті та Голокосту, що його ініціював Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр".

Учених, які зібралися на 2 дні для обговорення концепції розвитку проекту, привітав мер столиці, Віталій Кличко.

"Я вшанований, що так багато провідних вчених зібралися разом, — сказав В. Кличко. — Це не просто проект. Нам не потрібна ще одна будівля, нам потрібна пам'ять! Заради нашого майбутнього. Щоб така трагедія більше ніколи не повторилася! Я вірю, що з вашою допомогою, поступово, ми досягнемо успіху в створенні гідного меморіального центру і вшануємо пам'ять усіх жертв трагедії Бабиного Яру!"

У всьому світі працюють достатньо багато дослідників Голокосту, але лише деякі з них докладно знають, як відбувався Голокост в Україні. Не всі вчені  також мають досвід роботи у сфері увічнення та візуалізації цієї сторінки історії. Саме тому група експертів є різноманітною і складається з директорів дослідних центрів при меморіалах Голокосту, професорів та викладачів історії та суміжних дисциплін, а також наукових співробітників дослідних інституцій, серед яких:

Омер Бартов, професор Браунівського університету у США; 

Карел Беркгоф, старший науковий співробітник Нідерландського інституту військової документації та Центру з вивчення Голокосту й геноциду; 

Рей Брендон, науковий співробітник Фонду "Меморіалу пам’яті вбитих євреїв Європи"; 

Олег Будницький, директор Міжнародного центру історії та соціології Другої світової війни та її наслідків Національного дослідного університету "Вища школа економіки"; 

Владислав Гриневич, старший науковий співробітник відділу єврейської історії та культури Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України; 

Оксана Довгополова, професор кафедри філософії Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова; 

Діана Думітру, запрошений дослідник Центру євразійських, російських і східно-європейських досліджень Джорджтаунського університету; 

Аркадій Зельцер, директор Центру вивчення історії радянських євреїв у роки Голокосту, Міжнародний інститут досліджень Голокосту Яд Вашем; 

Софі Нагіскард, керівник культурних програм Меморіалу Голокосту в Парижі; 

Уве Ноймеркер, виконавчий директор Фонду "Меморіал пам’яті вбитих євреїв Європи"; 

Дітер Поль, професор сучасної історії з акцентом на Східній та Південно-Східній Європі в університеті Клагенфурта; 

Юрій Радченко, директор Центру досліджень міжетнічних відносин Східної Європи; 

Адам Ротфельд, міністр закордонних справ Польщі (2005); 

Поль Шапіро, директор Центру перспективних досліджень Голокосту Меморіального музею Голокосту у США; 

Барбара Енгелькінг, професор і керівник польського Центру вивчення Голокосту, Інститут філософії та соціології Польської академії наук.

Протягом 2 днів робочих сесій експерти обговорювали загальну концепцію майбутнього Центру, шукаючи відповіді на такі питання як: географічна цілісність, історія, що її буде розповідати Центр та предмет його досліджень. Розмір майбутньої експозиції та наповнення також викликали жваву дискусію.

Коментуючи болючу тему Голокосту та Бабиного Яру для українського народу, Адам Ротфельд зазначив, що пам’ять може бути різноманітною, але правда є лише одна. "Так, для націй це зіткнення із правдою є важким і неприємним, але відновлення історичної правди є надзвичайно важливим! Пам’ять — це освіта і знання, саме тому вона спрямована у майбутнє", — сказав А. Родфельд. 

Карел Беркгоф, науковий консультант проекту, у своїй промові зазначив, що консенсус серед експертів з приводу цього проекту є дуже важливим як для України, так і для світу. За словами К. Беркгофа, він та інші вчені зацікавлені у тому, щоб дослідити всі можливі шляхи пояснення цієї історії. 

Тімоті Снайдер, який не зміг прибути особисто, заявив про свою підтримку проекту і готовність до подальшої співпраці: "Відповідальність, яка лежить на вас, мабуть навіть більша, ніж здається. Ви повинні не просто пам'ятати це місце. Ви повинні допомогти всім зрозуміти і запам'ятати самий Голокост. Тому що без пам'яті Бабиного Яру, Голокосту від куль, Голокосту в Радянському Союзі неможливо пам'ятати і розуміти Голокост у цілому"

У подальшому, за результатами зустрічей експертів  планується створити Наукову Раду. Основними завданнями, що постануть перед Радою на даному етапі, будуть розроблення наукової концепції проекту, планування майбутніх дослідних програм, пізніше — супровід архітектурного конкурсу.  

Склад групи експертів є відкритим і має на меті постійне оновлення і розширення. Збори Наукової Ради планується проводити регулярно. Відкриття Меморіального центру заплановано в 2021 році — до 80-х роковин трагедії Бабиного Яру.

За задумом ініціативної групи Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" — це унікальний простір, який сприятиме міжнародному діалогу та злагоді, створюючи платформу для дискусій з питань толерантності, справедливості й поваги і вибудовуючи порозуміння між культурами. Ініціатива керується принципами прозорості, відкритості та інклюзивності.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.