АНОНС: В Івано-Франківську покажуть унікальну сторічну кінохроніку міста. ВІДЕО

В Івано-Франківську під живий музичний супровід презентують унікальний історично-мистецький кінопроект “Моє місто. 100 років на екрані. Документальна кінохроніка Станиславова, Станіслава та Івано-Франківська 1917 - 2017 років”.

Впродовж останніх двох років краєзнавці та журналісти збирали й оцифровували кіноплівки, де фігурує теперішній обласний центр. Удалося віднайти найдавніше, наразі, кількасекундне відео Станиславова в часі Першої світової війни - 1917 році!

Також в одному з польських архівів знайшли відео 1937 року, коли місто входило до складу Польщі, й оцифровано сюжети німецької та радянської кінохроніки часу Другої світової війни.

Проте найбільше відеоматеріалу збереглося з радянської доби в державному кінофонофотоархіві України ім. Пшеничного.

З-поміж численного віднайденого матеріалу змонтовано німий 45 хвилинний фільм, у якому відібрано найзнаковіші моменти життя міста.

Сценарій написав відомий місцевий краєзнавець Іван Бондарев. Кінохроніка показує всі історичні періоди, а також окупації, під якими місто було впродовж останніх ста років: Австро-Угорщина, Річ Посполита, угорська та німецька окупація, радянська окупація та період незалежної України.

Окрім того, що ініціаторам проекту вдалося поєднати різні сюжетні лінії життя міста  за сто років в одне 45-хвилинне німе кіно, особливістю фільму є і його еклектичний музичний фон.

Класичні мелодії від струнного ансамблю "Quattro corde" у поєднанні із сучасним електронним сетом від "хaoRa" - вдало доповнюють відеоряд, розставляють акценти, тримають увагу глядача та не дають відірватися від екрану.

 

Такий музичний мікс є невипадковим. У фільмі фігурують як старий Станиславів, якому притаманна традиційність тогочасної Європи, так і сучасний Івано-Франківськ з його пошуком новизни.

Цікавим є й те, що для проекту відомий письменник Тарас Прохасько написав прозові тематичні тексти, які зачитає під час показу фільму.

27 травня, субота, 21.00 

Місце: старий дворик Івано-Франківського національного медичного університету (м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

Організатори: мистецька агенція "Мантикора", тижневик "Репортер" та телерадіокомпанія "Вежа".

Вхід вільний.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.