Спецпроект

Польський телеканал проілюстрував "геноцид поляків" знімком українських жертв. 18+

Польський телеканал "Хісторія" проілюстрував допис про польських жертв УПА фотографією вбитих українців.

11 липня в Польщі вперше відзначали "Національний день пам’яті жертв геноициду громадян Другої Речі Посполитої, здійсненого українськими націоналістами".

З цієї нагоди канал "Хісторія" (TVP "Historia") опублікував на своїй сторінці у "Фейсбуці" допис, проілюструвавши його знімком, на якому зображені помордовані тіла людей. Однак тими людьми виявилися не поляки, а українці, вбиті польськими партизанами, передає "Газета виборча".

Ідеться про напад праворадикального формування Національні збройні сили (Narodowe Sily Zbrojne) на українське с. Верховина, що в Красноставському повіті Люблінського воєводства, 6 червня 1945 року.

Відповідно до польських даних, тоді загинуло 194 особи, зокрема: 45 чоловіків, решта – жінки та діти. Окрім того, нападники позабирали із собою одяг, білизну, взуття, сільськогосподарський інвентар, корів свиней і коней, що належали мешканцям Верховини.

Іще один приклад, як легко помилитися із верифікацією фотографії. Раніше вважалося, що на цьому фото - тіла інших загиблих у Верховині 6 червня 1945 року. Проте доктор Маріуш Заянчковський, автор дослідження "Українське підпілля на Люблінщині" доводить, що воно було зроблено в інший час, в іншому місці.  

Загоном командували Мечислав Паздзерський-"Шарий" та Станіслав Секула-"Сокул".

Згідно з радянськими даними, у Верховині загинуло 240 українців:

"...6 июня 1945 года Банда АК, возглавляемая Соколом, напала и полностью уничтожила украинское население в селе Верховины, Красноставского района, граничащего с Хелмским уездом; убила всех поголовно жителей, в том числе стариков и детей. 240 трупов зафиксировано только что выехавшими на место представителями. Сегодня, 7 июня, идут тяжелые бои в районе села Козиляны, Хелмского уезда. Банда насчитывает до 600 человек" (ЦДАГО України. — Ф. 1. — Оп. 23. — Спр. 4356. — Арк. 113—142).

Ще один ракурс результатів погрому українців у Верховині. Стоїть, імовірно, солдат комуністичного Народного Війська Польського, що належав до радянської комісії з розслідування злочину.

Причиною нападу було прагнення керівництва НЗС порушити перемир’я між іншою антикомуністичною організацією "Воля і незалежність" та Українською повстанською армією, каже польський історик Ґжеґож Мотика.

Крім того, додає він, на жорстокість акції міг вплинути той факт, що чимало бійців загону НЗС раніше служили в 27-ї Волинській дивізії Армії Крайової, родини яких постраждали від рук УПА на Волині.

Представник радянської комісії оглядає жертв масвого вбивства у Верховині 

Публікацію з помилковим фото передрукували також інші польські ЗМІ: Nasz Dziennik, Kresy24.pl, wPolityce і "Телевізія Польська" (TVP).

Фото: gazeta.pl

Кілька користувачів "Фейсбуку" вказали на помилку.

"На майбутнє раджу вам перевіряти історичні джерела перед їх публікацією, бо такими дописами ви доводите, що вас не можна сприймати  як поважну станцію". – написав один із них.

"Але це ж знімок злочину польських націоналістів з Національних збройних сил проти 196 українців у с. Верховина 6.06.1945 … Як так сталося, що TVP Historia зробила таку кардинальну помилку?", – дивується інший.

З головної "Фейсбук"-сторінки каналу "Хісторія" допис прибрали, однак його досі видно в інших розділах сторінки. Жодного спростування чи коментаря опубліковано не було. 

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.