У Рівному може постати пам'ятник польській поетесі родом із Києва

Ідеться про пам’ятний знак поетесі з трагічної долею Зузанні Гінчанці, що найкращі роки свого нетривалого життя (1917-1944) провела у Рівному.

Про це повідомляє "Радіо Трек".

Зузанна була єврейкою, писала польською мовою. Вона народилася в Києві, проте в ранньому віці переїхала до Рівного, де жила у бабусі Сари Гінзбург, що мала власний аптечний склад і кілька житлових кімнат у двоповерховому будинку на головній вулиці Рівного в районі міського ринку.

 Зузанна Гінчанка

Орієнтовно на місці, де розташовувався будинок бабусі талановитої поетеси, і має з’явитися пам’ятник Сарі Поліні Гінзбург (справжнє ім’я Гінчанки).

Ескізи майбутнього пам’ятного знаку Радіо Трек надав голова Культурно-просвітницького Центру імені Томаша Оскара Сосновського Ярослав Ковальчук, що звернувся до міської влади з ініціативою про появу пам’ятника у Рівному.

Ескіз, розроблений студентами та викладачами НУВГП, схвалила комісія у складі представників управління культури і туризму Рівненського міськвиконкому, архітекторів, істориків, консула Республіки Польща у Луцьку.

Щоправда, Культурно-просвітницькому центру запропоновано розглянути варіант розміщення пам’ятника біля Залу органної музики в процесі реконструкції майдану Музики.

Ескіз пам’ятного знаку Гінчанці

Проте пан Ковальчук упевнений – пам’ятник має з’явитися саме на Театральній площі. Каже, польська сторона наполягатиме саме на цьому.

Про це, мовляв, говорили міський голова Володимир Хомко та Генконсул Польщі в Луцьку Веслав Мазур.

Ярослав Ковальчук впевнений, що пам’ятний знак привабить до Рівного туристів: не лише з Польщі, а й Ізраїлю, Австралії і буде не просто скульптурою поетеси, він ще й зображатиме музу. 

Адже в планах зробити її за зразком Шопенівських лавочок у Варшаві, на яких можна послухати уривки творів музиканта. За задумом у Рівному, так само натиснувши кнопку, можна буде послухати вірші Гінчанки івритом, польською, українською, англійською мовами.

Лист Рівненської міської ради про підтримку спорудження пам'ятника Зузанні Гінчанці

Щоправда, досі невідома вартість пам’ятного знаку та матеріал, з якого він виготовлятиметься. Все це нині обраховують фахівці.

Зузанна Гінчанка була розстріляна нацистами в Кракові у 27-річному віці і більш детально про долю поетеси, яка перші свої твори написала у Рівному та здобула тут перше визнання, можна дізнатися на сайті Рівненської обласної універсальної наукової бібліотеки.

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками

Кількість жертв Голодомору: підрахунки Степана Соснового

Серед розмаїття досліджень, присвячених подіям колективізації та Голодомору в Україні, особливе місце посідає наукова концепція агронома-економіста Степана Миколайовича Соснового, оприлюднена ним у 1942 – 1943 роках на шпальтах газети «Нова Україна», що в ті роки друкувалась в окупованому німцями Харкові

ОУН і Голод 1946-1947 років на Буковині. Як повстанці документували Голодомор

Наприкінці 1946 року, після жорсткої хлібозаготівельної кампанії, яка вимела із господарств українців практично усі продукти харчування, по всій Буковині запанував голод. Навесні 1947 року результати голоду стали просто кричущими. Численні голодні смерті, спухлі від голоду селяни заполонили буковинські села

Шарлотта Гарріг Масарикова. Замальовка до 170-річчя від дня народження

Шарлотта завжди була надійною підтримкою для чоловіка у складних перипетіях його політичного життя, а також першою і найвимогливішою читачкою усіх праць Томаша. Без її схвалення і оцінки жоден з його творів не йшов до друку. Виважена, спокійна, доброзичлива, але, водночас, непохитна у засадничих питаннях, вона викликала щире захоплення друзів і ненависть опонентів Томаша Масарика.