Розпочалися зйомки історичного бойовика про бій під Крутами. У колишній резиденції Януковича. ФОТО

У колишній резиденції Януковича, в Межигір'ї, стартували зйомки фільму про бій під Крутами. Сцени самого бою зніматимуть у другій половині осені і вже не в Межигір'ї.

А за рік український історичний екшн "Курти 1918. Захист" вийде на широкі екрани, передає "5 канал". 29-го січня виповнюється 100-річчя бою під Крутами

Кіно про Крути стартує з Межигір'я. "Це символічно, що ми в Межигір'ї знімаємо фільм про незалежність нашої країни", — сміється продюсер фільму "Крути 1918. Захист" Андрій Корнієнко.

 

Щоправда, в колишній резиденції колишнього президента знімають Францію — а саме ті сцени, з яких усе й почнеться у фільмі, і які введуть глядача в історичний контекст.

"Фільм починається з таємного політичного союзу між Україною та Антантою, коли Антанта, а це Франція і Англія, намагалися залучити Україну до цього союзу. Це була перша спроба українців увійти в Євросоюз, який поламали потім німці і більшовики, наступаючи на Крути, Київ. Ми розповідаємо історію простих, звичайних українців, на тлі великих масштабних подій", — пояснює автор сценарію Костянтин Коновалов.

 

Один із головних героїв — студент Андрій. Як розповідає виконавець головної ролі Євген Ламах: "Він картограф. Як він каже, що коли йому друзі пропонують піти на війну і записуватися в добровольці, то він відповідає своїм друзям: дякую, я мирна людина".

Виконавець ролі Андрія - Євген Ламах

Але карколомні й переломні події змінюють усе. Андрій теж візьме до рук зброю. Хоча поруч із боротьбою йтиме кохання. "Буде там кохання, але мабуть, тут найголовніше, щоб глядач подивився і зрозумів, що не можна ніколи бути байдужим. Тому що тоді… Чому це були студенти? Тому що не було з кого набирати армію", — розказує виконавиця головної жіночої ролі Надія Коверська.

 Головна героїня фільму "Крути 1918. Захист" Софія - Надія Коверська

Паралелей із сьогоденням, хоч минуло 100 років, буде багато — саме тому ця тема так торкає, каже режисер. І хоча ще майже нічого не знято — уже готовий до глядацької реакції: цим фільмом будуть захоплюватися не більше, ніж обурюватися.

"Сценарій пишеться з 2008 року. Базувалися на першоджерелах. Нас хотіли консультувати багато істориків і науковців. Але вони не були під Крутами. Історик має свій суб'єктивний погляд. Тому ми брали до уваги тільки матеріали, написані учасниками бою. Все будується на мемуарах Аверкія Гончаренка, команира бою під Крутами. Він був герой І Світової війни, український козак, мілітарист, Він єдиний був професійний віськовий серед цивільних студентів, якому довірили командувати боєм. Написав мемуари. Помер аж 1987 року у Штатах. Робимо сюжет: наче це його правнук приїхав в Україну з Америки і розказує історію свого прадіда",розповідає Костянтин Коновалов.

 

Глядач побачить на екрані і сімейство Ступок, і міністра культури Євгена Нищука в одній із ролей. А з історичних постатей – Голову Центральної Ради Михайла  Грушевського і Головного отамана військ УНР Симона Петлюру.

"Ми побачимо Петлюру як людину, яка має прийняти непрості рішення — або втратити Крути і життя людей, або втратити весь Київ. Петлюра — у сильному драматургічному конфлікті. Йому треба було прийняти це рішення — і він його зробив", — каже Костянтин Коновалов.

 Дмитро Ступка. Фото: gazeta.ua

Роль Симона Петлюри віддали Дмитрові Ступці, пише "Газета по-українськи". Молодий актор приїхав у Межигір'я, щоб підтримати колег. Його власні знімальні дні почнуться лише на початку листопада. Зі своєю роллю, зізнається Дмитро, він ще не зжився, бо готувався до іншої.

"Я остаточного сценарію ще не бачив, бо готувався до ролі офіцера Набоки. Але потім режисер придивився, що в мене є зовнішня схожість із Симоном Петлюрою і віддав мені цю роль. Я ще маю все перечитати, обдумати, і тоді буду усвідомлювати, як його грати. Переглядаю документальні фільми про свого героя, щоб бачити, як він поводився, яка в нього була хода, рухи. Якісь риси обличчя у нас схожі. Мені накладатимуть грим - силіконові повіки, і трохи робитимуть мене підстаркуватим, бо мені 31, а йому було 38. Відпускаю зараз волосся, мені робитимуть укладку з проділом, як у Петлюри, — Дмитро показує на своєму телефоні фото Симона Васильовича. — Він був потужна вольова людина. Мені здається, що зараз у нас таких людей нема".

 

За словами режисера фільму Олексія Шапарева, протягом осені будуть проведені складнопостановочні зйомки — з використанням спец- та піротехнічних ефектів, за участю великої кількості акторів масових сцен, тварин та каскадерів:

"Бій під Крутами відбувся у січні, але джерела кажуть, що зима того року була тепла, безсніжна. Тому ми можемо собі дозволити почати зйомки трохи раніше. У бою під Крутами, зі історичними даними, взяли участь від 4 до 6 тисяч чоловік. З усіма статистами у нас буде до тисячі. В атаки ішло не все військо, а невеликі групи, що давало змогу тримати оборону. Бій більше на тактиці був побудований, ніж на вибухах і батальних сценах, які всі звикли показувати у блок-бастерах. Однак ми покажемо і технічно складні сцени бою: буде багато піротехніки, трюків".

Батальні сцени в самих Крутах не зніматимуть через те, що меморіал ускладнюватиме процес зйомок на місцевості.

Прем’єра фільму, сподіваються автори, відбудеться в серпні—вересні 2018 року.

Путч у Москві у серпні 1991 року. Як реагувала Україна

Очевидці з радістю згадують момент, коли донецькі шахтарі теж постановили не визнавати розпорядження путчистів із ГКЧП і оголосили про безстроковий політичний страйк, вимагаючи заборони КПРС.

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Бомби, облави, містика. Львів напередодні вигнання нацистів

"Людей опанувало шаленство молитви. На подвір'ях вибудовували маленькі вівтарці, повсюди були квіти, свічки, релігійні пісні. І ми у нашій "кімнатці навкарачки" зробили собі маленький вівтарик і цілими днями молилися. Чотки, новенни, рорати, релігійні піснеспіви, святі іконки; то тривало годинами, більше того, цілими днями. Навіть як на дитину, охрещену три і пів рази, було того всього трохи забагато...".

Олег Штуль. Забутий провідник мельниківської ОУН

"Нехай сьогодні ми пишемо найсумніші речі – спогади. Але боротьба триває. І вона триватиме аж до перемоги. Чи ми її побачимо? Чи скоро? Це для історії мало важить. Але побачить її Київ – Золотоверхий наш натхненник. І коли не зустріне нас, то кращих від нас", – писав Олег Штуль у 1962 році.