Розпочалися зйомки історичного бойовика про бій під Крутами. У колишній резиденції Януковича. ФОТО

У колишній резиденції Януковича, в Межигір'ї, стартували зйомки фільму про бій під Крутами. Сцени самого бою зніматимуть у другій половині осені і вже не в Межигір'ї.

А за рік український історичний екшн "Курти 1918. Захист" вийде на широкі екрани, передає "5 канал". 29-го січня виповнюється 100-річчя бою під Крутами

Кіно про Крути стартує з Межигір'я. "Це символічно, що ми в Межигір'ї знімаємо фільм про незалежність нашої країни", — сміється продюсер фільму "Крути 1918. Захист" Андрій Корнієнко.

 

Щоправда, в колишній резиденції колишнього президента знімають Францію — а саме ті сцени, з яких усе й почнеться у фільмі, і які введуть глядача в історичний контекст.

"Фільм починається з таємного політичного союзу між Україною та Антантою, коли Антанта, а це Франція і Англія, намагалися залучити Україну до цього союзу. Це була перша спроба українців увійти в Євросоюз, який поламали потім німці і більшовики, наступаючи на Крути, Київ. Ми розповідаємо історію простих, звичайних українців, на тлі великих масштабних подій", — пояснює автор сценарію Костянтин Коновалов.

 

Один із головних героїв — студент Андрій. Як розповідає виконавець головної ролі Євген Ламах: "Він картограф. Як він каже, що коли йому друзі пропонують піти на війну і записуватися в добровольці, то він відповідає своїм друзям: дякую, я мирна людина".

Виконавець ролі Андрія - Євген Ламах

Але карколомні й переломні події змінюють усе. Андрій теж візьме до рук зброю. Хоча поруч із боротьбою йтиме кохання. "Буде там кохання, але мабуть, тут найголовніше, щоб глядач подивився і зрозумів, що не можна ніколи бути байдужим. Тому що тоді… Чому це були студенти? Тому що не було з кого набирати армію", — розказує виконавиця головної жіночої ролі Надія Коверська.

 Головна героїня фільму "Крути 1918. Захист" Софія - Надія Коверська

Паралелей із сьогоденням, хоч минуло 100 років, буде багато — саме тому ця тема так торкає, каже режисер. І хоча ще майже нічого не знято — уже готовий до глядацької реакції: цим фільмом будуть захоплюватися не більше, ніж обурюватися.

"Сценарій пишеться з 2008 року. Базувалися на першоджерелах. Нас хотіли консультувати багато істориків і науковців. Але вони не були під Крутами. Історик має свій суб'єктивний погляд. Тому ми брали до уваги тільки матеріали, написані учасниками бою. Все будується на мемуарах Аверкія Гончаренка, команира бою під Крутами. Він був герой І Світової війни, український козак, мілітарист, Він єдиний був професійний віськовий серед цивільних студентів, якому довірили командувати боєм. Написав мемуари. Помер аж 1987 року у Штатах. Робимо сюжет: наче це його правнук приїхав в Україну з Америки і розказує історію свого прадіда",розповідає Костянтин Коновалов.

 

Глядач побачить на екрані і сімейство Ступок, і міністра культури Євгена Нищука в одній із ролей. А з історичних постатей – Голову Центральної Ради Михайла  Грушевського і Головного отамана військ УНР Симона Петлюру.

"Ми побачимо Петлюру як людину, яка має прийняти непрості рішення — або втратити Крути і життя людей, або втратити весь Київ. Петлюра — у сильному драматургічному конфлікті. Йому треба було прийняти це рішення — і він його зробив", — каже Костянтин Коновалов.

 Дмитро Ступка. Фото: gazeta.ua

Роль Симона Петлюри віддали Дмитрові Ступці, пише "Газета по-українськи". Молодий актор приїхав у Межигір'я, щоб підтримати колег. Його власні знімальні дні почнуться лише на початку листопада. Зі своєю роллю, зізнається Дмитро, він ще не зжився, бо готувався до іншої.

"Я остаточного сценарію ще не бачив, бо готувався до ролі офіцера Набоки. Але потім режисер придивився, що в мене є зовнішня схожість із Симоном Петлюрою і віддав мені цю роль. Я ще маю все перечитати, обдумати, і тоді буду усвідомлювати, як його грати. Переглядаю документальні фільми про свого героя, щоб бачити, як він поводився, яка в нього була хода, рухи. Якісь риси обличчя у нас схожі. Мені накладатимуть грим - силіконові повіки, і трохи робитимуть мене підстаркуватим, бо мені 31, а йому було 38. Відпускаю зараз волосся, мені робитимуть укладку з проділом, як у Петлюри, — Дмитро показує на своєму телефоні фото Симона Васильовича. — Він був потужна вольова людина. Мені здається, що зараз у нас таких людей нема".

 

За словами режисера фільму Олексія Шапарева, протягом осені будуть проведені складнопостановочні зйомки — з використанням спец- та піротехнічних ефектів, за участю великої кількості акторів масових сцен, тварин та каскадерів:

"Бій під Крутами відбувся у січні, але джерела кажуть, що зима того року була тепла, безсніжна. Тому ми можемо собі дозволити почати зйомки трохи раніше. У бою під Крутами, зі історичними даними, взяли участь від 4 до 6 тисяч чоловік. З усіма статистами у нас буде до тисячі. В атаки ішло не все військо, а невеликі групи, що давало змогу тримати оборону. Бій більше на тактиці був побудований, ніж на вибухах і батальних сценах, які всі звикли показувати у блок-бастерах. Однак ми покажемо і технічно складні сцени бою: буде багато піротехніки, трюків".

Батальні сцени в самих Крутах не зніматимуть через те, що меморіал ускладнюватиме процес зйомок на місцевості.

Прем’єра фільму, сподіваються автори, відбудеться в серпні—вересні 2018 року.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?