Спецпроект

Визначено ділянку, на якій постане Меморіальний центр "Бабин Яр". МАПА

19 жовтня в Києві відбулося друге засідання Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр", де були озвучені підсумки центру роботи за рік. Головні тези засідання його учасники презентували на прес-конференції.

Під час засідання було розглянуто результати вивчення потенційних земельних ділянок під будівництво Меморіалу.

Голова Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" (ВYНМС), голова правління Єврейського агентства для Ізраїлю Натан Щаранський пояснив специфіку цього питання:

"Тут є багато як місцевих, так і єврейських законів, які визначають, де взагалі можна займатися будівницвтом. У тих місцях, де були кладовища, захоронені люди, це категорично заборонено єврейськими і, як правило, місцевими законами. У даному випадку, ретельне розслідування ситуації проведено найвищими релігійними авторитетами у світі. Рішення затверджено головним рабином Ізраїлю, який вважається найвищою інстанцією в релігійних питаннях у світі. Це дало нам можливість сьогодні остаточно утвердити межі тої ділянки, на якій буде меморіальний комплекс".

 

Першим етапом обрання території стали незалежні дослідження, проведені з ініціативи ВYНМС такими авторитетними організаціями зі збереження єврейських традицій у питаннях поховань та вшанування пам'яті загиблих, як "Атра Кадіша" та Комітет зі збереження єврейських кладовищ. Вони допомогли встановити точні межі колишнього Лук'янівського єврейського кладовища.

Карта-схема Бабиного Яру. Натисність тут для збільшення.

"Головну увагу слід звернути на фіолетові лінії – там буде будівництво, – розповів головний рабин Києва й України, член Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Яків Дов Блайх – Територія не перетинається з кладовищем – воно досить далеко. Це дає нам впевненість, що ми обрали правильне місце, і те, що має бути зроблено, потрібно зробити саме на цьому місці".

На побоювання щодо змін ландшафту парку в Бабиному Яру, міський голова Києва Віталій Кличко запевнив:

"Однозначно цей парк залишиться зеленою зоною. Але це не те місце, де можна буде смажити шашлики. На місці лісу максимум, що ми можемо зробити, це прокласти доріжки. Зараз парк починає виглядати по-іншому: зроблено Алею праведників, вивезено сміття. Як місцева влада ми робитимемо все, щоб парк став дійсно парком пам’яті".

 

Наступний етап – рішення щодо надання ділянки під будівництво. У BYMCH обіцяють, що процедура вибору проходитиме прозоро та з дотриманням усіх стандартів.

Президент Польщі в 1995—2005 роках Александр Квасневський, який також входить до Наглядової ради, так окреслив важливість споруждження Меморіального центру для України:

"Якщо народ вміє серйозно говорити про своє минуле, якщо народ вміє відкриватися до інших народів, якщо розуміє, що означає діалог, примирення, це значить, що він уже дозрів, що в нього є сильна самоідентифікація, і він розуміє, яку роль може грати у світі. Я певен, що проект Центру в Бабиному Яру відіграватиме саме таку роль і показуватиме демократичну, хорошу, відкриту Україну".

Зліва праворуч: Джо Ліберман, Александр Квасневський, Михайло Фрідман, Натан Щаранський, Герман Хан, Віктор Пінчук. 

До Наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" входять: Натан Щаранський, Ірина Бокова, Герман Хан, рабин Яків Дов Блайх, Йошка Фішер, Михайло Фрідман, Павло Фукс, Володимир Кличко, Александр Квасневський, Джо Ліберман, Віктор Пінчук і Святослав Вакарчук.

Нагадаємо, з приводу проекту спорудження Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" тривають суспільні дискурсії. У березні цього року 16 відомих українських істориків виступили з відкритим листом-застереженням, у якому навели критичні зауваження щодо певних положень концепції мемеоріалу, про які їм було відомо.

Генеральний директор Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Марек Сівець та його виконавчий директор Яна Барінова надали офіційну позицію Центру з цього приводу та розповіли детальніше про найбільш дискусійні моменти проекту.

Із критикою поточної версії проекту виступили також співпрезидент Асоціації єврейських громадських організацій та общин (Ваад) України Йосиф Зісельс та директор Українського центру вивчення Голокосту Анатолій Подольський. На захист проекту меморіалу висловився спеціаліст з історії Голокосту Олександр Круглов.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.