У Казахстані встановили хрест у пам’ять про депортованих у ході операції "Захід". ФОТО

У рамках 70-річного ювілею в Караганді на території української греко-католицької церкви Покрови Пресвятої Богородиці відкрито і освячено пам’ятник депортованим українцям, який символізує Хрест із вишитим бронзовим рушником.

Чин освячення пам’ятника здійснили владика Теодор Мартинюк – єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський, владика Йосафат Говера – екзарх Луцький, а також Апостольський нунцій в Казахстані, Таджикистані і Киргизії Френсіс Ассізі Чуллікатт у співслужінні зі священиками з України, Казахстану і Росії.

Автори проекту – скульптори Олесь Сидорук і Борис Крилов. Сам Хрест виготовили в Казахстані, а бронзовий рушник – в Україні, передає IA "ZIK".

Фото: zik.ua

"Ми привезли матеріальну річ – дуже важку – бронзовий вишитий рушник. Нехай він залишиться тут, на казахській землі, символом невмирущості нашої віри, нашої любові, нашої надії. Бо вишиваний рушник, який кожна людина, що відправляється в далеку дорогу, бере собі на згадку, ставить його на ікону, не просто пригадує рідну землю, він уприсутнює рідну землю, – підкреслив владика Теодор. – Дорогі брати і сестри, нехай цей розп’ятий рушник як символ депортації наших батьків і прадідів тут стане тим клаптиком рідної землі, щоби ви, коли будете приходити до рідного храму, споглядаючи на цей рушник, одразу собі мали на думці: я стою на українській землі".

Участь у церемонії відкриття пам’ятника взяли представники посольства України у Казахстані на чолі з Уповноваженим у справах України у Республіці Казахстан Володимиром Джиджорою. Він, зокрема, наголосив, що бронзовий рушник був доставлений у Караганду спільними зусиллями МЗС України, посольства і УГКЦ.

"Цей рушник тут, у Караганді, завжди буде нагадувати про те, заради кого він тут знаходиться, чому співвітчизники на чужині. А потрапили сюди насильно тільки тому, що звалися українцями. Вони в серці і з Богом в душі несли нашу традицію і культуру по всьому світу і донесли сюди – нехай і не з власної волі. І зберегли. Там є живою Україна, де є наші традиції, де зберігають історію і культуру, де діти розмовляють українською мовою", – зазначив посол.

За словами скульпторів, пам’ятник символізує трагедію всіх депортованих у Казахстан українців незалежно від часу та регіону.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.