In memoriam. Помер голова російського "Меморіалу"

В Ізраїлі після тривалого онкологічного захворювання помер Арсеній Рогінський – російський історик, правозахисник, громадський діяч, засновник і голова правління товариства "Меморіал".

Рогінський народився 30 березня 1946 року в м. Вельську Архангельської області в родині репресованого, який відбував заслання, повідомляє російська служба Радіо "Свобода".

Закінчив історико-філологічний факультет Тартуського університету (1968), працював бібліографом у Публічній бібліотеці ім. М. Салтикова-Щедріна. Згодом викладав російську мову й літературу.

У 1975—1981 роках укладав і редагував самвидавні збірки історичних робіт "Пам’ять". 4 лютого 1977 року в помешканні Рогінського КГБ провів перший обшук. Після другого обшуку в березні 1979 року на вимогу держбезпеки Рогінського звільнили зі школи, в якій він працював.

Фото: Candy Welz / dapd / Insight media / Vida Press

У квітні 1981 року Рогінський дістав "наполегливу пораду" емігрувати з СРСР, однак цього не зробив. Того ж року його заарештували й засудили до 4-х років позбавленні волі за сфабрикованим звинуваченням у підробці документів.

Відбув термін повністю і звільнився в 1985 році, реабілітований 1992 року. У 1988—1989 роках став одниз із засновників історико-просвітницького, правозахисного і благодійного товариства "Меморіал". Від 1998 року очолював правління товариства.

На початку 1990-х років Рогінський як експерт брав участь у роботі комісії з реабілітації жертв політичних репресій, пише "Медуза".

 "Він був людиною не просто розумною, а більше, глибше — мудрою людиною. Без нього те, що для нас стало сенсом життя, робота в "Меморіалі", відновлення історичної пам’яті, не відбулася б. Він був лідером, нашим лідером", — висловив свої почуття в коментарі "Інтерфаксу" голова ради правозахисного центру "Меморіал" Олег Орлог.

Мав польські та німецькі нагороди.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.