Історик знайшов загублену частину Берлінського муру

Вважалося, за винятком кількох секцій у центрі міста що Берлінський мур був повністю зруйнований.

Нещодавно з'ясувалося, що частина цієї споруди збереглася в лісі, у околицях німецької столиці. Про це повідомляє інтернет-видання The Local.

Виявив стіну Крістіан Борман. Вона проходить між двома залізничними станціями в районі Панков на північному сході Берліна. Загальна протяжність знахідки – 80 метрів.

 Забута ділянка Берлінського муру. Фото: Christian Bormann

На фотографії видно У-подібні металеві конструкції, через які колись проходив колючий дріт. Паралельно з цим стояли металеві опори, через які йшов електричний струм. Все це мало гарантувати, що зі східної Німеччини неможливо буде втекти.

За словами Бормана, його відкриття є "останнім шматочком оригінальної стіни", яку поспішно почала будувати комуністична влада 13 серпня 1961 року.

Не пройшло й двох місяців після того, як лідер Східної Німеччини Вальтер Ульбріхт заявив, що "ніхто не має наміру будувати стіну", як комуністи здивували весь світ, створивши бар'єр, який розділив східних берлінців від своїх сусідів на заході.

Перш ніж побудувати остаточну версію муру – з комплексом смертельних смуг та сторожових веж, східні німці укріплювали бар'єр колючим дротом і зміцнювали раніше побудовані стіни.

Одним з таких прикладів є ділянка, знайдена Борманом. Східні німці використовували залишки будинків, які були зруйновані під час Другої світової війни. Забудовуючи прогалини між ними та підриваючи підвали, щоб уникнути спроб прокопування тунелів.

Коли розпочалася будова основної стіни, комуністи побудували її в дещо іншому місці. І коли зайшла мова про її знесення в кінці "холодної війни", знайдену Борманом ділянку просто забули.

Хоча Борман й стверджує, що це остання частина оригінального Берлінського муру, видання Die Welt говорить протилежне. Є ще дві ділянки, які частково збереглись. Одна – у районі Ораніенбергер Хаусс та друга – у районі Розенталь.

Борман стверджує, що він відшукав ділянку муру ще у 1999 році і зберігав це в таємниці. Але він вирішив оприлюднити цю інформацію, щоб забезпечити збереження цієї структури. Він закликав владу району Панков захистити цю частину як історичну пам'ятку.

Нагадуємо, що на початку січня 2018 року у Мюнхені встановили дошку на честь консульства УНР.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.