Активісти нагадали про польські злочини проти України перед посольсвом. ФОТО

У середу 14 лютого активісти "Чорного комітету" на приміщенні Консульства Республіки Польща в Києві вивісили "дошку польських злочинів проти України".

Про це повідомляє "Польське радіо".
На ній зображено контури Польщі та України в національних, біло-червоних та синьо-жовтих кольорах. З Польщі до України ведуть стрілки з написами: "окупація, полонізація, пацифікація, операція "Вісла", репресії та концтабори".
Фото: УНІАН 

Інформацію про цей інцидент підтвердив посол Республіки Польща в Києві Ян Пекло. "Перед Консульством з’явилося кілька осіб, вони розвинули цей плакат, сфотографували і швидко зникли", – сказав посол.

За його словами, "коментар – зайвий, акція не мала масового характеру". Як пояснив Ян Пекло, "це, радше, спроби різних груп, що намагаються здобути популярність".

У надісланому Польському пресовому агентству повідомленні організація "Чорний комітет" оголосила, що Польща використовує факт, що Україна перебуває в стані війни. "Постійно нав’язує нам (українцям – Польське пресове агентство) своє бачення нашого законодавства і нашої історії", – мовиться в заяві.

"Польща хоче приписати нам якісь злочини, але ми добре пам’ятаємо її злочини проти України. "Чорний комітет" наголошує: кожен народ має право на своїх героїв і ніхто не має права нав’язувати українцям свою правду. Ми будемо реагувати на будь-які прояви імперіалізму проти України і захищатимемо її суверенітет, якщо на це не здатні офіційні структури", – написав "Чорний комітет".

Як повідомлялося, 9 лютого в м. Ґожув-Велькопольський Любуського воєводства Польщі відкрили таблицю в пам’ять про жертв "волинського злочину".

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.