Малюнки пустелі Наска знищені вантажівкою

Славнозвісні пустельні малюнки у Перу, були пошкоджені, коли водій вантажівки випадково виїхав на них.

Як повідомляє Phys, це сталося минулого тижня.

 Наслідки руйнувань малюнку, через вантажівку. Фото: Міністерство культури Перу

Лінії, які віднесено до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, є величезними малюнками тварин і рослин, зроблених на землі близько 2000 років тому доінківською цивілізацією. Найкраще їх видно з неба.

Як повідомило Міністерство кульутури Перу – водій проігнорував попереджувальні знаки, коли він в’їхав до археологічної зони Наска.

"Вантажівка залишила глибокі відбитки шин на ділянці довжиною близько 100 метрів, і пошкодила частини трьох ліній геолгліфа", - йдеться в повідомленні.

Співробітники служби охорони затримали водія та подали проти нього звинувачення у місцевому відділку міліції.

В’їзд в археологічну зону суворо заборонено через крихкість грунту навколо ліній, і допускається лише при наявності спеціальних шин, створених на основі піни.

Лінії перетинають перуанську пустелю більше як на 500 квадратних кілометрах (200 квадратних миль).

Створені між 500 р. до Р.Х. та 500 після Р.Х. народом Наска, вони давно цікавили археологів, перш за все через свої розміри та ретельно намальовані фігури.

Деякі малюнки зображають живих істот, інші стилізовані рослини або фантастичних істот, ще інші геометричні фігури, що тягнуться на кілометри.

 Геогліф Мавпа у пустелі Наска. Фото: Світ мандрів

Це не перший випадок за останні роки, коли лінії Наска були пошкоджені.

У вересні 2015 року був затриманий мужчина, який після входу на територію пам’ятки написав своє ім'я на одному з геоглифів.

У грудні 2014 року активісти "Грінпіс" створили великі літери поруч з одним з геогліфів, відомим як "Колібрі", на яких можна було прочитати: "Час для змін! Майбутнє відновлено".

Протест викликав обурення з боку влади Перу, яка в той час вела переговори з ООН, спрямовані на подолання наслідків глобального потепління.

Нагадуємо, що у Гватемалі археологи знайшли руїни понад 60 тисяч невідомих будівель майя.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?