У польський меморіал на Личакові у Львові кинули гранату

13 березня, близько 21:40 пролунав вибух на Личаківському цвинтарі у Львові.

Вибух стався біля польського Меморіалу орлят, повідомляє "Збруч" із посиланнм на департамент із питань цивільного захисту Львівської ОДА.

Вибуховий предмет кинула невідома особ. Імовірно, це була граната РГД-5. У результаті вибуху утворилася вирва діаметром 20 см, постраждалих осіб немає, споруди меморіалу ушкоджень не отримали.

На місці події майже до ранку працювали слідчо-оперативні групи Нацполіції, СБУ й рятувальників.

Відомості за цим фактом внесені в єдиний реєстр досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 ("хуліганство") КК України. Санкція статті передбачає покарання – позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Проводяться слідчі дії, правоохоронці встановлюють осіб, причетних до скоєння злочин.

Акт вандалізму засудив міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

"Кожна людина заслуговує на людську шану. Два тижні тому я був на Личаківському кладовищі та поклав квіти до Меморіалу львівських орлят. Категорично засуджую акт вандалізму, вчинений цієї ночі поблизу Меморіалу", - написав Клімкін у своєму Twitter’і.

Напередодні стало відомо, що польська влада вирішила відмовитись від реконструкції Меморіалу орлят через напружені стосунки з Україною і провести лише косметичний ремонт на об’єкті.

Нагадаємо, львівськими орлятами в Польщі називають юнаків-добровольців, які билися за Львів з українцями (1918-1919) та більшовиками (1920). Меморіал є частиною Цвинтаря оборонців Львова, який розташовується на території Личаківського кладовища.

Спроруждення меморіалу тривало в 1926-1939 роках, за часів радянської влади поховання були зруйновані. Реконструйований меморіал відкрили 2005 року. 

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?