На Закарпатті річницю Карпатської України оголосили вихідним днем

Четвер, 15 березня, коли відзначатиметься річниця незалежності Карпатської України, на Закарпатті буде вихідним днем.

Відповідне розпорядження підписав голова облдержадміністрації Геннадій Москаль, повідомляє ZIK.

"15 березня 1939 року сойм Карпатської України проголосив державну незалежність і прийняв конституцію, в якій визначив державною мовою українську, державним прапором – синьо-жовтий стяг, гербом – зображення ведмедя з синьо-жовтими смугами й тризубом, а гімном – "Ще не вмерла Україна, – наголошує Г. Москаль. – 15 березня 1939 року – одна з найвизначніших дат в історії Закарпаття,  тому в наш час цей день заслуговує на те, щоб бути вихідним".

Згідно з розпорядженням голови ОДА, головам райдержадміністрацій, керівникам підприємств, установ і організацій рекомендовано перенести робочий день із четверга, 15 березня, на одну із субот квітня, коли по області проводитиметься традиційна весняна толока. 

Батько української аеророзвідки – полковник Армії УНР Павло Крицький

До сьогодні історики вважали, що начальник штабу Технічних військ Армії УНР полковник Павло Крицький помер у Львові після 1924 року. Відомою була лише одна його світлина… Однак, прожив він ще більше 20 років у Чехії, а похований у Празі. Вдалось відшукати його могилу. Віднайшлось і більше його фотографії, які вперше публікуються у цій статті…

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.