100 років тому Україна сформувала першу сучасну прикордонну службу

Сучасна українська прикордонна служба – це продовження традицій Окремого корпусу кордонної охорони (ОККО), створеного Українською Народною Республікою 100 років тому.

Про це нагадує Український інститут національної пам'яті.

20 березня 1918 року постановою Ради народних міністрів УНР розпочалося формування ОККО. Окремий корпус кордонної охорони був військовим з’єднанням УНР, особовий склад якого мав військові чини. На нього покладалися організація охорони кордонів ("шляхом виставлення спеціальних постів"), контроль за переміщенням осіб, затримання дезертирів і навіть функції карантинної служби.

Козак Окремого корпусу кордонної охорони, 1919 рік. Автор: Богдан Піргач

Отаманом корпусу було призначено полковника Володимира Желіховського. 23 березня було затверджено статут. Корпус мав налічувати не більше 16 бригад кордонної охорони і підпорядковуватися міністерству фінансів. Згодом заплановано формування 9-и бригад кордонної охорони та однієї навчальної.

Уже із квітня-травня 1918-го бригади несли службу на українських кордонах. У подальшій боротьбі із зовнішніми агресорами Корпус кілька разів переформатовувався та відновлювався. Корпус проіснував до 1923-го і був розформований разом з іншими частинами Армії УНР.

Окремий корпус кордонної охорони заклав основи національної прикордонної служби.

Детальніше про історію ОККО можна прочитати на сайті УІНП.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.

«Він весь час мене розпитував, коли десь побачить ґрати, то питав: "Мамо, це тюрма?"» До 90-річчя незламної Надії Світличної

1972-го Надія Світлична працювала у бібліотеці Київського холодокомбінату, а про її відсутність на робочому місці сповіщала картка на дверях: "Викликали на допит у КГБ". На допитах Світлична трималась безкомпромісно, а коли слідчий намагався вплинути, маніпулюючи материнськими почуттями (синові Яремі виповнилось лише 2 роки), домагаючись, щоб визнала: твори, які вилучили – антирадянські, Надія Світлична відповідала твердо: "Прошу припинити цю торгівлю і ведіть у камеру, якщо арештували".

Перший з українців у США, який став професором університету і доктором філософії

У списку "українських антирадянських діячів в Америці", складеному органами одпу срср у 1929 році, під номером 24 значиться Олександр Неприцький-Грановський. На той час він був першим із українців у США, хто здобув ступінь доктора філософії в галузі біологічних наук і звання професора американського університету. Таких, як він – успішних, авторитетних, перспективних діячів, – чекісти ставили на оперативний облік, збирали на них досьє і з урахуванням отриманої інформації приймали рішення, що з ними робити далі.

Голодомор у житті та творчості художника Михайла Дмитренка

Михайло Дмитренко пережив Голодомор і одним із перших відобразив у творчості цей катастрофічний для українців досвід – результат злочину комуністичного режиму з центром у Москві. Найвідомішим твором Дмитренка на тему української трагедії у 1932–1933 рр. є картина "1933", написана в 1963-му до 30-х роковин Голодомору.