АНОНС: Лекція «Український консерватизм як ідеологія розвитку в ХХІ столітті»

Чому консервативна ідеологія потрібна Україні сьогодні? Про це розмовлятимуть у Києві переосмислюючи ідеї В’ячеслава Липинського

Про це повідомляє літературний клуб "Пломінь".

 

Принципи консервативної модернізації з одночасним опором на традиції та технологічними інноваціями здатні реанімувати країну від старих і досі актуальних проблем.

Про необхідність переосмислення ідей В'ячеслава Липинського, картографію українського європеїзму, "трьох китів" українського консерватизму та багато іншого – йтиметься на лекції.

Лектори: доктор філософських наук Ігор Печеранський та кандидат історичних наук Володимир Наконечний.

Час: 14 квітня, субота, 19.00

Місце: літературний клуб "Пломінь", провулок Шевченка 5 (ст.м. Майдан незалежності), Козацький Дім (3 поверх).

Вхід вільний

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.