Книгу про звільнення Криму від більшовиків презентували в Києві та виклали онлайн

Про похід Петра Болбочана, а також про розвінчання російських міфів про начебто "неукраїнський" Крим говорили на презентації книги історика Сергія Громенка "Забута перемога. Кримська операція Петра Болбочана 1918 р." 18 квітня у столиці.

Про це повідомляє Український інститут національної пам'яті.

Книжка присвячена спробі Української Народної Республіки у квітні 1918 року включити до свого складу Кримський півострів, попередньо визволивши його від більшовиків, які раніше узурпували там владу.

 

"Історія - це сукупний досвід народу. Знання про трагічні сторінки дає можливість уникнути помилок. Знання про перемоги - надихає на їх повторення. Книга "Забута перемога" про успішну операцію із звільнення Криму під керівництвом Петра Болбочана. Безперечно нині, коли Крим окупований Росією - це та історія, яку українці повинні знати і пам‘ятати, для того щоб повторити", - наголосив Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук.

"Історія Кримської операції Петра Болбочана - це не тільки минуле, а, на жаль, це ще й актуальне сьогодення. Намагаючись виправдати анексію півострова, російська пропаганда нав’язує нам та цілому світу думку, що Україна не має до Криму жодного відношення", - вважає автор книги Сергій Громенко, кандидат історичних наук, публіцист, фахівець з кримської гуманітарної проблематики.

Кирило Галушко, Володимир В'ятрович і Сергій Громенко. Фото: Укрінформ

За його словами, тріумф української зброї на півострові у квітні 1918 року наочно демонструє всю безпідставність цих тверджень.

Як розповів історик, публіцист і блогер Кирило Галушко, у 2014 році Сергій Громенко був змушений залишити Крим і тоді ж він почав дуже активно працювати не лише як науковець, але і як популяризатор історії. Він одним із першим почав розвінчувати російські міфи щодо історії Криму та пропагувати українське бачення історії Криму у різноманітних форматах: від науково-популярних книжок до публічних лекцій та радіопередач.

Книгу можна завантажити за посиланням або отримати паперовий примірник, звернувшись листом до Українського інституту національної пам’яті.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.