АНОНС: Лекція «Історія, спадок і майбутнє німецької Консервативної Революції»

Французький історик розповість про європейські втілення, теоретиків, шляхи розвитку і провідників німецької Консервативної Революції.

Про це повідомляє київський літературний клуб "Пломінь".

 

У проміжку між Першою світовою війною та створенням Третього Райху політична, економічна та соціальна кризи, які Німеччина пережила внаслідок поразки в Першій світовій війні, породили рух, відомий як "Консервативна Революція", що також називають "Консервативно-революційний рух", а її членів часто кличуть "революційними консерваторами".

Важко адекватно підвести підсумки поглядів, проведених революційними консерваторами завдяки тому, що багато хто з них мав переконання, які стояли в опозиції до поглядів, що носили їх колеги в тому ж політичному рухові.

Те, що вони взагалі мали спільного, було усвідомлення важливості "Volk" (цей термін може бути перекладений як "народ", "нація", "етнос" чи "населення"), культури, ідеї "Volksgemeinschaft" ("народної спільноти"), відмови від марксизму, лібералізму та демократії (зокрема парламентської демократії).

Ідеї, які також були загальноприйнятими з-поміж ідеологів "Консервативної Революції" - це відмова від лінійної концепції історії на користь циклічної, якщо не сферичної концепції, а також консервативна і немарксистська форма соціалізму та встановлення авторитарної еліти.

ЛекторПаскаль Ласаль, представник французьких "нових правих", історик, публіцист, автор програм на Radio Courtoisie, представник пан'європейського руху Landsknecht, координатор французької гілки всеєвропейського проекту "Реконкіста".

Час: 23 квітня, понеділок, 19.00

Місце: літературний клуб "Пломінь", провулок Шевченка 5 (ст. м. Майдан незалежності), Козацький Дім (3 поверх)

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.