АНОНС: Лекція «Історія, спадок і майбутнє німецької Консервативної Революції»

Французький історик розповість про європейські втілення, теоретиків, шляхи розвитку і провідників німецької Консервативної Революції.

Про це повідомляє київський літературний клуб "Пломінь".

 

У проміжку між Першою світовою війною та створенням Третього Райху політична, економічна та соціальна кризи, які Німеччина пережила внаслідок поразки в Першій світовій війні, породили рух, відомий як "Консервативна Революція", що також називають "Консервативно-революційний рух", а її членів часто кличуть "революційними консерваторами".

Важко адекватно підвести підсумки поглядів, проведених революційними консерваторами завдяки тому, що багато хто з них мав переконання, які стояли в опозиції до поглядів, що носили їх колеги в тому ж політичному рухові.

Те, що вони взагалі мали спільного, було усвідомлення важливості "Volk" (цей термін може бути перекладений як "народ", "нація", "етнос" чи "населення"), культури, ідеї "Volksgemeinschaft" ("народної спільноти"), відмови від марксизму, лібералізму та демократії (зокрема парламентської демократії).

Ідеї, які також були загальноприйнятими з-поміж ідеологів "Консервативної Революції" - це відмова від лінійної концепції історії на користь циклічної, якщо не сферичної концепції, а також консервативна і немарксистська форма соціалізму та встановлення авторитарної еліти.

ЛекторПаскаль Ласаль, представник французьких "нових правих", історик, публіцист, автор програм на Radio Courtoisie, представник пан'європейського руху Landsknecht, координатор французької гілки всеєвропейського проекту "Реконкіста".

Час: 23 квітня, понеділок, 19.00

Місце: літературний клуб "Пломінь", провулок Шевченка 5 (ст. м. Майдан незалежності), Козацький Дім (3 поверх)

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?