Книжкова новинка - "Давній Пліснеськ: історія та міфи"

Нещодавно вийшла друком чергова публікація Заповідника за назвою “Давній Пліснеськ: історія та міфи” авторства Андрія Филипчука.

 

Про це йдеться на сайті Історико-культурного заповідника "Давній Пліснецьк".

У цій розвідці відображено історичний розвиток давнього Пліснеського городища: від зародження культового язичницького осередку VІІ–Х ст., на основі якого у ІХ ст. постає один з найбільших укріплених центрів Великої Хорватії, до утворення й занепаду відомого літописного міста ХІІ–ХІІІ ст.

У контексті ранньої історії діючого Підгорецького ("здавна іменованого Пліснеського") монастиря Благовіщення Пречистої Діви Марії Чину Святого Василія Великого розглядається питання легендарної церкви, від якої, згідно давньої традиції, свої початки виводить сучасна монастирська обитель.

Окрему увагу приділено спростуванню гіпотези про "пліснеське" походження рівноапостольної княгині Ольги.

Ця брошура відкриває нову серію "Studia historia", яка включатиме науково-популярні розвідки з минувшини нашого краю.

Видання стало можливим за сприяння ГО "Українська Галицька Асамблея".

Електронну версію книги можна завантажити за посиланням.

Нагадуємо, що нещодавно вийшла книжка про військову символіку батальйонів тероборони.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?