Книжкова новинка - "Давній Пліснеськ: історія та міфи"

Нещодавно вийшла друком чергова публікація Заповідника за назвою “Давній Пліснеськ: історія та міфи” авторства Андрія Филипчука.

 

Про це йдеться на сайті Історико-культурного заповідника "Давній Пліснецьк".

У цій розвідці відображено історичний розвиток давнього Пліснеського городища: від зародження культового язичницького осередку VІІ–Х ст., на основі якого у ІХ ст. постає один з найбільших укріплених центрів Великої Хорватії, до утворення й занепаду відомого літописного міста ХІІ–ХІІІ ст.

У контексті ранньої історії діючого Підгорецького ("здавна іменованого Пліснеського") монастиря Благовіщення Пречистої Діви Марії Чину Святого Василія Великого розглядається питання легендарної церкви, від якої, згідно давньої традиції, свої початки виводить сучасна монастирська обитель.

Окрему увагу приділено спростуванню гіпотези про "пліснеське" походження рівноапостольної княгині Ольги.

Ця брошура відкриває нову серію "Studia historia", яка включатиме науково-популярні розвідки з минувшини нашого краю.

Видання стало можливим за сприяння ГО "Українська Галицька Асамблея".

Електронну версію книги можна завантажити за посиланням.

Нагадуємо, що нещодавно вийшла книжка про військову символіку батальйонів тероборони.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.