На Львівщині вшанували пам’ять загиблих у «Бродівському оточенні». ВІДЕО

У неділю, 22 липня, на Львівщині відбулися заходи із вшанування пам’яті українських вояків, військовиків інших національностей, які загинули у роки Другої світової війни у «Бродівському оточенні».

Про це повідомляє Львівська ОДА.

 Панахида на горі Жбир. Фото: ЛОДА

Зокрема, на горі Жбир, де розташований меморіал воякам Першої української дивізії "Галичина" Української Національної Армії, що неподалік с. Ясенів Бродівського району, відбулась екуменічна панахида та скорботного віче. Вшанувати пам'ять полеглих воїнів прийшли ветерани-дивізійники, представники влади та чисельна громадськість.

"Ми повинні пам’ятати і передавати пам’ять нашим дітям про людей, які боролись за долю народу, за честь, за майбутнє для нас із вами. Шанувати тих, хто ціною життя виборював, і сьогодні, на превеликий жаль, зі зброєю у руках і важкими втратами виборює нашу країну.

Проте зараз ми єдині як ніколи, не лише у країні, але й з усім світом. Завдання нашого покоління – згуртовано вигнати окупанта із нашої землі і утвердити самостійну соборну Українську державу. Разом ми обов'язково переможемо", - наголосив перший заступник голови Львівської ОДА Ростислав Замлинський.

Також скорботні заходи відбулись у селі Підгірці Бродівського району та у селі Скварява Золочівського району, де організували театралізоване військово-історичне дійство "Прорив з оточення".

Водночас у с. Червоне перепоховали останки 4 бійців дивізії "Галичина", які полягли у Бродівському котлі.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Під час українсько-польської локальної війни на території Холмщини, Грубешівщини, Берестейщини, Полісся, Волині й Галичини з кінця 1942 до кінця 1944 рр. українці втратили 13–16 тисяч осіб убитими й до 20 тисяч біженцями, поляки 38–39 тисяч осіб убитими й 355 тисяч біженцями.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?