Безголовий чоловік у Помпеях помер не від травми голови — археологи

Італійські археологи знайшли нові подробиці смерті "безголового з Помпеї". Раніше вважалося, що він озирнувся на Везувій і йому на голову впав камінь.

"Безголовим із Помпеї" журналісти і археологи прозвали скелет 35-річного чоловіка, який під час потужного виверження вулкана Везувію в 79 році до н. е., рятувався втечею і йому на голову впав 300-кілограмовий камінь, повідомляє "Новое время".

 

Вчені виявили недалеко від його тіла цілу голову з широко відкритим ротом і зробили висновок, що він спочатку задихнувся від попелу, і вже потім йому на голову впав камінь, - пише The Daily Mail.

"Він помер не від теплового удару або каменю, який на нього впав. Він помер від задухи", - говорить керівник розкопок в місті Помпеї Массімо Осана.

 

Нагадаємо, дослідження двох фігур, знайдених в обіймах одне одного в Помпеях, показало, що це двоє чоловіків, а не жінки, як вважалося раніше.

Батько української аеророзвідки – полковник Армії УНР Павло Крицький

До сьогодні історики вважали, що начальник штабу Технічних військ Армії УНР полковник Павло Крицький помер у Львові після 1924 року. Відомою була лише одна його світлина… Однак, прожив він ще більше 20 років у Чехії, а похований у Празі. Вдалось відшукати його могилу. Віднайшлось і більше його фотографії, які вперше публікуються у цій статті…

Година Папуги. Операція «День Незалежності»

Несподівано виявилося, що у таборі діє невидима сила. Вона була подібна до гравітації: її вплив відчувався завжди, але щоб усвідомити її існування треба було, щоб на чиюсь голову впало яблуко. Тим яблуком стали події Дня Незалежності і пригода з фальшивим візитом американського амбасадора. Дехто раптом зрозумів, що та сила мала серед бранців своїх агентів, була поінформована про їх таємні приготування і комунікації. Перше запитання було очевидне: хто перейшов на інший бік?

Чи був Іван Світличний дисидентом?

На перший погляд це питання може здатися дивним, адже усім добре відомий поетичний твір Івана Світличного «Я – дисидент», де він стверджувально відповідає на це питання.

Диво в Чігошті: право на віру за межами соціалізму

«Я нічого не зробив! Я ж навіть нічого не бачив!» - кричав отець Йозеф Тоуфар. Священник другу ніч сидів в карцері – темному вологому приміщенні в підвалі тюрми. Він два дні не їв, шлунок палав від пересоленого супу, який давали «неслухняним» арештантам після декількох днів без їжі. Все тіло боліло – сьогодні знову навідувався інспектор Ладіслав Маха і проводив «екзекуції» - вибивав зізнання. Все тіло було в синяках, ноги опухли. Священник навіть не знав, що знаходиться у спецвідділі тюрми для католицьких священнослужителів у місті Валдіце. І жити йому залишилося декілька днів.