У Національному військово-історичному музеї відкрили фотовиставку про литовських партизанів. ФОТО

30 світлин, зроблених литовськими фотографами-повстанцями Антоніусом Жигасом-"Аптікоріусом" та Кажусом Юкневічюсом протягом другої половини 1940-х – поч. 1950-х років, експонуються у Національному військово-історичному музеї України з 28 серпня.

Про це "Історичній правді" повідомили в НВІМУ.

Фотовиставка "Партизани з околиць міста Паневежис: 1945-1953 (Литва)", яка вперше відкрилась у 1991 році, свого часу спричинила неабияке зацікавлення у балтійській країні.

Майже 30 років потому унікальні світлини, які робили самі повстанці і десятиліттями переховувались у негативах, привіз в Україну куратор виставки, фотограф Станіславос Богданавічус (Литва).

 Станіславос Богданавічус. Усі фото: Національний військово-історичний музей України
 Станіславас Богданавічук (Литва, в центрі) та Андрій Чекановський (Національна спілка фотохудожників України, праворуч)

Саме до нього ці унікальні матеріали потрапили у 1988 році, з тих пір він займається просуванням і популяризацією теми литовського антирадянського руху після Другої cвітової війни.

Більшість вояків повстанських загонів на цих фотографіях на сьогодні ідентифіковані. Для відвідувачів буде цікавим познайомитись зі сценами повсякденного життя повстанців, їхнім зовнішнім виглядом та озброєнням.

 

Проект реалізується за підтримки Художньої галереї та Ради міста м. Паневежис (Литва) та Національнї спілки фотохудожників України. Виставка триватиме до 30 вересня.

Читайте також:

У Києві відкрили виставку до 100-річчя Державного герба України

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?