95-літнього помічника СС українського походження депортували зі США до Німеччини. ФОТО

20 серпня з Нью-Йорка до Німеччини депортували 95-літнього колишнього есесівця українського походження Якова Палія.

Депортація Палія стала фіналом 14-літньої тяганини, пише "Нью-Йорк таймс". За роки таємне минуле пана Палія стало загальновідомим "секретом" у кварталі Дженсон-Хейтс, район Квінс м. Нью-Йорка, де він проживав.

Мешканці вже звикли до постійних протестів євреїв та інших під його двоповерховим будинком, з тих самих пір, як у 1993 році слідчі ідентифікували Палія.

 Яків Палій біля свого будинку в Нью-Йорку. Фото: Твіттер Джеффрі Гутермана

У 2003 році федеральний суд позбавив Палія американського громадянства, з’ясувавши, що в анкеті на прийняття громадянства він збрехав, сказавши, що в часи війни працював у родинному господарстві в Польщі та на німецькій фабриці.

Своїм сусідам і газеті "Нью-Йорк Таймс" (2003) Палій розповідав, що у віці 18 років його змусили вступити в німецьку армію, на що він погодився з остраху за свою родину. "Я ніколи не був колаборантом", — сказав тоді Палій.

Однак, згідно з документами судової справи проти нього, в 1943 році Палій, проживаючи в рідному селі П’ядики, нині Коломийського району Івано-Франківської області, добровільно зголосився в помічники СС [хіві - ІП].

Він служив охонцем у таборі примусової праці Травники, де есесівці розстріляли біля 6 тис. євреїв тільки за один день — 3 листопада 1943 року.

 Фото Якова Палія на американську візу 1949 року. Фото: Міністерство юстиції США/Ройтерс

Палія постановили депортувати ще в 2004 році. Але Сполучені Штати не могли знайти країну, яка б захотіла прийняти його. Тож Палій залишався нью-йоркцем упродовж тривалих політичних ігор між Польщею, Україною та Німеччиною (народився він на українських землях, які в той час надежали Польщі).

Урешті-решт, це завершилося 20 серпня, коли митно-імміграційна служба США забрала Палія з дому на інвалідному візку й вислала з країни, до якої він приїхав у 1949 році. Палій прибув до Дюссельдорфа в Німеччині найнятим медичним літаком у 21 серпня пополудні.

У заяві Білого Дому йдеться про те, що депортація була кінцевим результатом відновленого натиску адміністрації президента Трампа на Німеччину.

"Завжди добре, коли настає остаточна розв’язка, незалежно від того, наскільки неадекватною вона виглядає", — каже Пітер Блек, колишній головний історик Управління спеціальних розслідувань Мінстерства юстиції США, який перший викрив Палія майже три десятки років тому під час дослідження нацистських архівів у Празі. — "Хоч якесь правосуддя краще, ніж жодного".

В інтерв’ю газеті "Франкфуртер альгемайне цайтунг" німецький міністр закордонних справ Хайко Мас пояснив раптову зміну позиції його країни в цьому питанні:

"Ми приймаємо моральний обов’язок Німеччини, від чийого імені чинилася жахлива несправедливість під владою нацистів".

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?

Українці в Єгипті

Весною 1920 року до Єгипту прибуло біля 4500 біженців з колишньої російської імперії. Три чверті з-поміж них були українцями або «малоросами» українського походження. Усіх поселено у пустельний наметовий табір в Тель-ель-Кебірі (залізнична станція між Каїром і Суецьким каналом)

Гомельська офіцерська сотня: союзник чи ворог української держави?

1 березня 1918 року Гомель зайняли німецькі війська відповідно до Берестейського договору, а через кілька днів він був переданий разом з повітом до Української Народної Республіки. За тиждень до вступу німців Гомельський революційний комітет та Поліський комітет РКП(б) терміново евакуювались на схід.

Бандера і спорт: вболівав за «Мюнхен-1860», грав у баскетбол, обожнював лижі

Про життя Степана Бандери відомо чимало – що про український період і діяльність тут, що про польське та німецьке ув’язнення та життя в еміграції. Одна з частин біографії провідника, яка не має належного дослідження й бодай однієї цільної статті, – зацікавлення Бандерою спортом. Більшість історій вже обросла легендами та міфами. Що не дивно, коли мова йде про таку постать.